Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.
Сівши у човен, він переплив назад і прибув у своє місто.
І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“
І от принесено до нього розслабленого, що лежав на ношах. Побачивши їхню віру, Ісус сказав розслабленому: “Бадьорися сину, твої гріхи відпускаються.”
І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.
Та тут деякі з книжників заговорили між собою: “Він хулить.”
Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“
Ісус, знавши їхні думки, каже: “Чого лукаве думаєте в серцях ваших?
Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?
Що легше сказати: Твої гріхи відпущені, — чи сказати: Встань і ходи!
Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“
Та щоб знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати”, — каже розслабленому: “Встань, візьми твої ноші та й іди до свого дому.”
А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!
Народ же, бачивши це, настрахався і славив Бога, що дав таку владу людям.
А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.
Ідучи звідтіля, Ісус побачив мимохідь чоловіка, на ім'я Матей, що сидів на митниці, і сказав до нього: “Іди за мною!” Той устав і пішов слідом за ним.
І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.
Коли Ісус був при столі в його домі, прийшло багато митарів і грішників, то й посідали з ним і з його учнями.
Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“
Побачивши це, фарисеї почали говорити його учням: “Чого це ваш учитель їсть з митарями та грішниками?”
А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!
Почувши те, озвався: “Здорові не потребують лікаря, лише хворі.
Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.
Ідіть, отже, і навчіться, що значить: Я милосердя хочу, а не жертви. Бо я прийшов кликати не праведних, а грішних.”
Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“
Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?”
Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.
Ісус відповів їм: “Чиж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.
До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.
Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.
І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.
І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться.”
Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.
Коли він їм казав це, приступив один начальник і, вклонившися, мовить йому: “Дочка моя тількищо померла. Прийди но, поклади на неї свою руку, і вона оживе.”
I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.
Підвівсь Ісус і пішов за ним, а й учні його.
І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.
І от одна жінка, що дванадцять років нездужала на кровотечу, приступила ззаду й доторкнулась до краю його одежі.
Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.
Казала бо сама до себе: “Як тільки доторкнуся до краю його одежі, видужаю.”
Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.
Ісус же, обернувшись, побачив її і каже: “Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе.” І видужала жінка від тієї ж години.
А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,
А коли Ісус прибув до дому начальника й побачив там сопільників і юрбу схвильовану,
то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.
сказав: “Уступіться, бо дівча не вмерло, а спить.” І насміхалися з нього.
А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!
Якже випроваджено людей, він увійшов, узяв її за руку, і дівча встало.
Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“
І як Ісус відходив звідти, слідом за ним пустилися два сліпці й кричали: “Помилуй нас, сину Давидів!”
І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.
І коли він увійшов до хати, сліпці приступили до нього, а він спитав їх: “Чи віруєте, що я можу це зробити?” — “Так, Господи!” — кажуть йому ті.
Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“
Тоді він доторкнувся до їхніх очей, мовивши: “Нехай вам станеться за вашою вірою!”
І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“
І відкрились їхні очі. Ісус же суворо наказав їм: “Глядіть, щоб ніхто не знав про це.”
А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
Та ті, вийшовши, розголосили про нього чутку по всій країні.
Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
А як вони виходили, приведено до нього німого, що був біснуватий.
І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“
Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”
Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.
Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”
І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.
Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу.
А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.
Він, бачивши юрми народу, милосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха.
Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;
Тоді він каже своїм учням: “Жнива великі, та робітників мало.