Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Новый русский перевод
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
Через два дня наступала Пасха и праздник Пресных хлебов. Первосвященники и учители Закона искали удобного случая, чтобы хитростью схватить Иисуса и убить.
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
— Только не во время праздника, — говорили они, — иначе народ может взбунтоваться.
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
Иисус в это время был в Вифании, в доме Симона прокаженного. Он возлежал за столом, когда в дом вошла женщина с алебастровым кувшином очень дорогого ароматического масла, приготовленного из чистого нарда.72 Отбив запечатанное горлышко, она вылила масло на голову Иисусу.
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
Некоторые из присутствовавших возмутились:
— Зачем так тратить благовония?
— Зачем так тратить благовония?
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
Ведь его можно было продать больше чем за триста динариев, а деньги раздать нищим, — упрекали они ее.
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
Но Иисус сказал:
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
— Оставьте ее, что вы ее упрекаете? Она сделала для Меня доброе дело.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
Потому что нищие всегда с вами, и вы можете делать им добро, когда захотите, а Я не всегда буду с вами.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
Она сделала, что могла: заранее помазала Мое тело для погребения.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Говорю вам истину: во всем мире, везде, где будет возвещена Радостная Весть, там в память об этой женщине будет рассказано и о том, что она сделала.
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Иуда Искариот, один из двенадцати, пошел к первосвященникам, чтобы предать им Иисуса.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
Услышав, для чего он пришел, они обрадовались и обещали заплатить ему. И Иуда стал искать удобного случая, чтобы предать Иисуса.
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
В первый день праздника Пресных хлебов, когда закалывали пасхальных ягнят, ученики спросили Иисуса:
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
— Куда нам пойти, чтобы приготовить Тебе пасхальный ужин?
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
И Он послал двух учеников, сказав им:
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
— Идите в город, там вы встретите человека, несущего кувшин воды, идите за ним.
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
Скажите хозяину дома, куда этот человек войдет: «Учитель спрашивает: где Моя комната, в которой Я буду есть пасхальный ужин с Моими учениками?»
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
Он покажет вам большую комнату наверху, приготовленную и убранную; там и приготовьте нам ужин.
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
Ученики пошли, вошли в город; и все произошло так, как им сказал Иисус. Они приготовили пасхальный ужин.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
Когда они возлежали и ели, Иисус сказал:
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
— Говорю вам истину: один из вас, кто сейчас ест со Мной, предаст Меня.
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
Учеников это сильно опечалило, и один за другим они стали спрашивать Его:
— Но ведь это не я?
— Но ведь это не я?
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
— Один из двенадцати, — ответил Иисус, — тот, кто вместе со Мной обмакивает хлеб в блюдо.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
Да, Сын Человеческий уходит так, как о Нем сказано в Писании, но горе тому человеку, который предает Сына Человеческого! Лучше бы ему вообще не родиться.
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
Когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, разломил его, дал им и сказал:
— Возьмите, это Мое тело.
— Возьмите, это Мое тело.
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
Затем Он взял чашу, поблагодарил за нее и подал им, и они все пили из нее.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
— Это Моя кровь завета,73 проливаемая за многих, — сказал Иисус.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
— Говорю вам истину: Я уже не буду пить от плода виноградного до того дня, когда Я буду пить новое74 вино в Божьем Царстве.
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
— Вы все отступитесь от Меня, — сказал им Иисус, — ведь написано:
«Я поражу Пастуха,
и разбегутся овцы».76
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Но когда Я воскресну, то пойду в Галилею и буду ждать вас там.
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
Петр сказал Ему:
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
— Даже если все Тебя оставят, я никогда этого не сделаю.
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
— Говорю тебе истину, — сказал ему Иисус, — в эту ночь, прежде чем петух пропоет два раза, ты трижды отречешься от Меня.
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.
Но Петр уверял:
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
— Даже если мне придется умереть с Тобой, я никогда не откажусь от Тебя.
И все говорили то же.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
Они пришли на место, называемое Гефсимания, и Иисус сказал Своим ученикам:
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
— Посидите здесь, пока Я буду молиться.
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
Он взял с Собой Петра, Иакова и Иоанна. Его охватили ужас и тревога.
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
Тогда Он сказал им:
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
— Душа Моя объята смертельной печалью. Побудьте здесь и бодрствуйте.
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Отойдя немного, Он пал на землю и молился, чтобы, если возможно, этот час миновал Его.
І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
— Абба !77 Отец! — сказал Он. — Ты все можешь! Пронеси эту чашу мимо Меня, но пусть все будет не как Я хочу, а как Ты хочешь.
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
Затем Он возвратился и нашел их спящими.
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
— Симон, — спросил Он Петра, — ты спишь? Неужели ты не мог пободрствовать хоть один час?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Бодрствуйте и молитесь, чтобы вам не поддаться искушению. Дух бодр, но тело слабо.
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
Иисус снова ушел и молился теми же словами.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
Когда Он вернулся, ученики опять спали, потому что их веки отяжелели; они не знали, что отвечать Иисусу.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
Возвратившись в третий раз, Иисус сказал им:
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
— Вы все спите и отдыхаете? Довольно! Время настало, и Сын Человеческий предается в руки грешников.
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Вставайте, идем. Вот уже и Мой предатель приблизился.
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
Он еще говорил, как появился Иуда, один из двенадцати, и с ним толпа, вооруженная мечами и кольями. Их послали первосвященники, учители Закона и старейшины.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Предатель так условился с ними:
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
— Хватайте Того, Кого я поцелую, и уводите под стражей.
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.
Придя на место, Иуда сразу же подошел к Иисусу и сказал:
— Рабби! — и поцеловал Его.
— Рабби! — и поцеловал Его.
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
Пришедшие с Иудой, схватив Иисуса, взяли Его под стражу.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Один из стоявших рядом вытащил меч, ударил им слугу первосвященника и отсек ему ухо.
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
— Что Я — разбойник,78 что вы пришли с мечами и кольями, чтобы арестовать Меня? — спросил их Иисус.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
— Каждый день Я был с вами в храме и учил, и вы не арестовывали Меня. Но пусть исполнятся Писания.
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
За Иисусом пошел лишь один молодой человек, завернувшись в покрывало на голое тело. Когда его схватили,
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
он вырвался и убежал голый, оставив покрывало в руках у стражников.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
В доме первосвященника, куда привели Иисуса, собрались все первосвященники, старейшины и учители Закона.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Петр, держась поодаль, следовал за Иисусом, прошел во двор первосвященника и сел со стражниками греться у костра.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Первосвященники и весь Высший Совет искали показания против Иисуса, чтобы приговорить Его к смерти, но они ничего не могли найти.
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
Выступало много лжесвидетелей, но их показания не совпадали.
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
Нашлось несколько человек, которые встали и ложно заявили:
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
— Мы слышали, как Он говорил: «Я разрушу этот храм, сотворенный руками людей, и в три дня построю другой, нерукотворный».
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
Потом первосвященник, встав посредине, спросил Иисуса:
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
— Тебе нечего ответить на эти свидетельства против Тебя?
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
Но Иисус молчал, не отвечая ни слова. Первосвященник опять спросил Его:
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
— Ты ли Христос, Сын Благословенного?
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
— Я, — ответил Иисус, — и вы увидите Сына Человеческого сидящим по правую руку от Всемогущего и идущим на облаках небесных.79
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
Разорвав на себе одежды, первосвященник сказал:
— Какие нам еще нужны свидетели?
— Какие нам еще нужны свидетели?
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
Вы сами слышали кощунство! Каково ваше решение?
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Все признали, что Он виновен и заслуживает смерти.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.
Тогда некоторые начали плевать на Него; Иисусу закрывали лицо, били Его кулаками и говорили:
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
— Пророчествуй!
Потом Его стали избивать стражники.
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
Петр же в это время был во дворе. Туда пришла одна из служанок первосвященника
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
и, увидев Петра, гревшегося у костра, всмотрелась в него и сказала:
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
— Ты тоже был с Иисусом из Назарета.
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
Но Петр отрицал это.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
— Я вообще не знаю, о чем ты говоришь, — сказал он и вышел во внешний двор. И тут пропел петух.
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
Служанка увидела Петра и там и опять стала говорить стоявшим рядом:
— Это один из них.
— Это один из них.
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
Петр снова отрицал. Но спустя немного времени стоявшие там люди опять сказали ему:
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
— Точно, ты один из них, ты ведь галилеянин.
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
Но Петр начал призывать проклятия и клясться:
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
— Я не знаю Человека, о Котором вы говорите.
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
И тотчас во второй раз пропел петух, и Петр вспомнил слова Иисуса: «Прежде чем два раза пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня». И он горько заплакал.