Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
За два ж дні була Пасха й Опрі́сноки. А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би пі́дступом взяти Його та забити.
Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
Вони говорили: „Та не в свято, щоб бува́ колотне́ча в наро́ді не сталась“.
але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Си́мона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, аляба́строву пляшечку маючи щирого на́рдового дуже ці́нного мира. І розбила вона аляба́строву пляшечку, і вилила миро на голову Йому!
І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
А дехто обу́рювались між собою й каза́ли: „На́що таке марнотра́тство на миро?
Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати“. І нарікали на неї.
Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
Ісус же сказав: „Залиші́ть її! Чого при́крість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені.
Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, — Мене ж не постійно ви маєте.
Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
Що могла, те зробила вона: заздалегі́дь намасти́ла Моє тіло на по́хорон.
Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
Поправді кажу́ вам: де тільки ця Єва́нгелія проповідувана буде в ці́лому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що́ зробила вона!“
Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
Юда ж Іскаріо́тський, один із Дванадцятьо́х, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати.
Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібнякі́в за те дати. І він став вишукувати, я́к би слушного ча́су їм видати Його.
Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
А першого дня Опрі́сноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: „Куди хочеш, щоб пішли й приготува́ли ми Тобі пасху спожити?“
А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, — щоб ти їв Пасху?"
І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: „Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що не́стиме в гле́кові воду, — то йдіть за ним.
І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
І там, куди він уві́йде, скажіть до госпо́даря дому: „Учитель питає: „Де кімна́та Моя, в якій Я споживу́ зо Своїми у́чнями пасху?“
і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
І він вам покаже велику го́рницю, ви́стелену та готову: там приготуйте для нас“.
І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, — і зачали́ вони пасху готува́ти.
Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма́.
Якже настав вечір, — приходить з дванадцятьма.
І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: „Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, „який споживає зо Мною“, видасть Мене́“.
І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
Вони зачали́ сумувати, і один по одно́му питати Його: „Чи не я?“
Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
А Він їм сказав: „Один із Дванадцятьо́х, що в миску мача́є зо Мною.
Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому́ чоловікові, що видасть він Лю́дського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!“
Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє!“
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, — і пили́ з неї всі.
Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
І промовив до них: „Це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається.
Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
Поправді кажу́ вам, що віднині не пи́тиму Я від плоду виноградного до того дня, як нови́м буду пити його в Царстві Божім!“
Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви споку́ситесь ночі цієї, як написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці!“
І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
По воскресінні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“.
Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
І відізвався до Нього Петро: „Хоч спокусяться й усі, — та не я!“
А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, — та не я!"
Ісус же йому відказав: „Поправді кажу́ тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти три́чі від Мене!“
Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
А він ще сильніш запевняв: „Коли б мені й умерти з Тобою, — я не відречу́ся Тебе!“ Так же само сказали й усі.
А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
І приходять вони до місцевости, на ім'я́ Гефсима́нія, і каже Він у́чням Своїм: „Посидьте ви тут, поки Я помолюся“.
І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
І, взявши з Собою Петра, і Якова та Івана, Він зачав сумувати й тужи́ти.
І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
І сказав Він до них: „Обго́рнена сумом смерте́льним душа Моя! Залиші́ться тут і пильнуйте!“
Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
І Він відійшов трохи далі, припав до землі, та й благав, щоб, як можна, минула Його ця година.
Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
І благав Він: „Авва-Отче, — Тобі все можливе: пронеси мимо Мене цю чашу! А проте, — не чого хочу Я, але чого Ти“.
І мовив: "Авва — Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
І вернувся, і знайшов їх, що спали, та й каже Петрові: „Симоне, спиш ти? Однієї години не зміг попильнува́ти?
І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, — бадьо́рий бо дух, але не́мічне тіло!“
Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
І зно́ву пішов і молився, те саме промовивши слово.
І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
А вернувшись, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були́. І не знали вони, що́ Йому відказати.
І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
І вернувсь Він утретє, та й каже до них: „Ви ще далі спите́ й спочиваєте? Скі́нчено, — надійшла та година: у руки грішникам ось видається Син Лю́дський!
Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Уставайте, ходім, — ось набли́зивсь Мій зрадник“.
Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
І зараз, як Він ще говорив, прийшов Юда, один із Дванадцятьо́х, а з ним люди з мечами та ки́ями від первосвящеників, і книжників, і старших.
І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями — від первосвящеників, книжників і старших.
А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого я поцілую, то Він, — беріть Його, і обере́жно ведіть“.
Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
І, прийшовши, підійшов він негайно та й каже: „Учителю!“ І поцілував Його.
І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю — і поцілував його.
Вони ж руки свої накла́ли на Нього, — і схопи́ли Його.
А вони наклали на нього руки й схопили його.
А один із тих, що стояли навко́ло, меча ви́хопив та й рубону́в раба́ первосвященика, — і відтяв йому вухо.
Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
А Ісус їм промовив у відповідь: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене.
Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
Я щодня був із вами у храмі, навчаючи, — і Мене не взяли́ ви. Але, щоб збулися Писа́ння“.
Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це — щоб збулося Писання."
Один же юна́к, по наго́му заго́рнений у покрива́ло, ішов услід за Ним. І хапа́ють його.
Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
Але він, покрива́ло поки́нувши, утік наги́й.
тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
А Ісуса вони повели́ до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники.
І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
Петро ж зда́лека йшов услід за Ним до сере́дини дво́ру первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні.
Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали посві́дчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, — і не знахо́дили.
Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
Бо багато-хто свідчив фальши́во на Нього, але́ не було́ згідних сві́дчень.
Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
Тоді деякі встали, і кривосві́дчили супроти Нього й казали:
А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
„Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотво́рний, — і за три дні збудую інший, нерукотво́рний“.
"Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
Тоді встав насере́дині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: „Ти нічо́го не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе?“
Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізно́ву спитав Його, до Нього говорячи: „Чи Христос Ти, Син Благослове́нного?“
Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
А Ісус відказав: „Я! І побачите ви Сина Лю́дського, що сидітиме по прави́ці сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“
"Я є, — відповів Ісус, — і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: „На що́ нам ще свідки потрібні?
Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
Ви чули цю богозневагу. Як вам здається?“ Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен.
Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
Тоді деякі стали плювати на Нього, і закривати обличчя Йому, і бити Його та казати Йому: „Пророкуй!“ Служба теж Його била по що́ках.
Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
А коли Петро був на подві́р'ї надо́лі, приходить одна із служниць первосвященика,
Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
і як Петра вона вгледіла, що грівся, подивилась на нього та й каже: „І ти був із Ісусом Назаряни́ном!“
і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
Він же відрікся, говорячи: „Не відаю, і не розумію, що́ кажеш“. І вийшов назо́вні, на нереддвір'я. І заспівав тоді півень.
Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, — а півень і заспівав!
Служниця ж, коли його вгледіла, стала знов говорити прия́вним: „Цей із них!“
Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
І він зно́ву відрікся. Незаба́ром же знов говорили прия́вні Петрові: „Поправді, ти з них, — бо ти галіле́янин. Та й мо́ва твоя́ така са́ма“.
Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
А він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього Чоловіка, про Якого говорите ви!“
Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
І заспівав півень хвилі тієї подруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив йому: „Перше ніж заспіває півень дві́чі, — відречешся ти тричі від Мене“. І кинувся він, та й плакати став.
І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, — тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.