Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.
І зараз уранцї, порадившись архиєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.
І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“
Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.
На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.
Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.
І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“
Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.
Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.
Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“
Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“
Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.
Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.
І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.
І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.
І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.
І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.
І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.
І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.
І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.
І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“
І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.
Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.
Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“
А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“
І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“
Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.
І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“
Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,
Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —
А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.
Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.
А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.
І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.