Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:
І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."
І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“
І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"
І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.
А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,
І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.
Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,
Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.
але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,
Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,
але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.
але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.
А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."
І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?
І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.
Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.
Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."
І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,
І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.
чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.
Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.
Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.
А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."
І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?
І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.
Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.
А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."
І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.
Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"
І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.
І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!
І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“
А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"
Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.
Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.
І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“
Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"