Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Jesus Rejected at Nazareth
Jesus left that part of the country and returned with his disciples to Nazareth, his hometown.
Jesus left that part of the country and returned with his disciples to Nazareth, his hometown.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
The next Sabbath he began teaching in the synagogue, and many who heard him were amazed. They asked, “Where did he get all this wisdom and the power to perform such miracles?”
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
Then Jesus told them, “A prophet is honored everywhere except in his own hometown and among his relatives and his own family.”
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
And because of their unbelief, he couldn’t do any miracles among them except to place his hands on a few sick people and heal them.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
And he was amazed at their unbelief.
Jesus Sends Out the Twelve Disciples
Then Jesus went from village to village, teaching the people.
Jesus Sends Out the Twelve Disciples
Then Jesus went from village to village, teaching the people.
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
He allowed them to wear sandals but not to take a change of clothes.
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
“Wherever you go,” he said, “stay in the same house until you leave town.
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
But if any place refuses to welcome you or listen to you, shake its dust from your feet as you leave to show that you have abandoned those people to their fate.”
І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
So the disciples went out, telling everyone they met to repent of their sins and turn to God.
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
And they cast out many demons and healed many sick people, anointing them with olive oil.
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Others said, “He’s the prophet Elijah.” Still others said, “He’s a prophet like the other great prophets of the past.”
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
When Herod heard about Jesus, he said, “John, the man I beheaded, has come back from the dead.”
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
For Herod had sent soldiers to arrest and imprison John as a favor to Herodias. She had been his brother Philip’s wife, but Herod had married her.
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
John had been telling Herod, “It is against God’s law for you to marry your brother’s wife.”
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
So Herodias bore a grudge against John and wanted to kill him. But without Herod’s approval she was powerless,
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
for Herod respected John; and knowing that he was a good and holy man, he protected him. Herod was greatly disturbed whenever he talked with John, but even so, he liked to listen to him.
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Herodias’s chance finally came on Herod’s birthday. He gave a party for his high government officials, army officers, and the leading citizens of Galilee.
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
He even vowed, “I will give you whatever you ask, up to half my kingdom!”
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
She went out and asked her mother, “What should I ask for?”
Her mother told her, “Ask for the head of John the Baptist!”
Her mother told her, “Ask for the head of John the Baptist!”
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
So the girl hurried back to the king and told him, “I want the head of John the Baptist, right now, on a tray!”
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
Then the king deeply regretted what he had said; but because of the vows he had made in front of his guests, he couldn’t refuse her.
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
So he immediately sent an executioner to the prison to cut off John’s head and bring it to him. The soldier beheaded John in the prison,
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
brought his head on a tray, and gave it to the girl, who took it to her mother.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
When John’s disciples heard what had happened, they came to get his body and buried it in a tomb.
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
Jesus Feeds Five Thousand
The apostles returned to Jesus from their ministry tour and told him all they had done and taught.
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
Then Jesus said, “Let’s go off by ourselves to a quiet place and rest awhile.” He said this because there were so many people coming and going that Jesus and his apostles didn’t even have time to eat.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
So they left by boat for a quiet place, where they could be alone.
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
But many people recognized them and saw them leaving, and people from many towns ran ahead along the shore and got there ahead of them.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
Jesus saw the huge crowd as he stepped from the boat, and he had compassion on them because they were like sheep without a shepherd. So he began teaching them many things.
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
Late in the afternoon his disciples came to him and said, “This is a remote place, and it’s already getting late.
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
Send the crowds away so they can go to the nearby farms and villages and buy something to eat.”
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
“How much bread do you have?” he asked. “Go and find out.”
They came back and reported, “We have five loaves of bread and two fish.”
They came back and reported, “We have five loaves of bread and two fish.”
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
Then Jesus told the disciples to have the people sit down in groups on the green grass.
І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
So they sat down in groups of fifty or a hundred.
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
Jesus took the five loaves and two fish, looked up toward heaven, and blessed them. Then, breaking the loaves into pieces, he kept giving the bread to the disciples so they could distribute it to the people. He also divided the fish for everyone to share.
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
and afterward, the disciples picked up twelve baskets of leftover bread and fish.
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
Jesus Walks on Water
Immediately after this, Jesus insisted that his disciples get back into the boat and head across the lake to Bethsaida, while he sent the people home.
І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на го́ру.
After telling everyone good-bye, he went up into the hills by himself to pray.
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
Late that night, the disciples were in their boat in the middle of the lake, and Jesus was alone on land.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
but when they saw him walking on the water, they cried out in terror, thinking he was a ghost.
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
Then he climbed into the boat, and the wind stopped. They were totally amazed,
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
for they still didn’t understand the significance of the miracle of the loaves. Their hearts were too hard to take it in.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
After they had crossed the lake, they landed at Gennesaret. They brought the boat to shore
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
and climbed out. The people recognized Jesus at once,
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
and they ran throughout the whole area, carrying sick people on mats to wherever they heard he was.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
Wherever he went — in villages, cities, or the countryside — they brought the sick out to the marketplaces. They begged him to let the sick touch at least the fringe of his robe, and all who touched him were healed.