Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини, а за Ним ішли учні Його.
Оттуда вышел Он и пришёл в Своё отечество; за Ним следовали ученики Его.
Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
Когда наступила суббота, Он начал учить в синагоге; и многие слышавшие с изумлением говорили: откуда у Него это? что за премудрость дана Ему, и как такие чудеса совершаются руками Его?
Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
Не плотник ли Он, сын Марии, брат Иакова, Иосии, Иуды и Симона? Не здесь ли, между нами, Его сёстры? И соблазнялись о Нём.
А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
Иисус же сказал им: не бывает пророк без чести, разве только в отечестве своём и у сродников и в доме своём.
І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
И не мог совершить там никакого чуда, только на немногих больных возложив руки, исцелил их.
І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
И дивился неверию их; потом ходил по окрестным селениям и учил.
І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
И, призвав двенадцать, начал посылать их по два, и дал им власть над нечистыми духами.
І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
И заповедал им ничего не брать в дорогу, кроме одного посоха: ни сумы, ни хлеба, ни меди в поясе,
а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
но обуваться в простую обувь и не носить двух одежд.
І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
И сказал им: если где войдёте в дом, оставайтесь в нём, доколе не выйдете из того места.
А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
И если кто не примет вас и не будет слушать вас, то, выходя оттуда, отрясите прах от ног ваших, во свидетельство на них. Истинно говорю вам: отраднее будет Содому и Гоморре в день суда, нежели тому городу.
І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
изгоняли многих бесов и многих больных мазали маслом и исцеляли.
І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
Царь Ирод, услышав об Иисусе (ибо имя Его стало гласно), говорил: это Иоанн Креститель воскрес из мёртвых, и потому чудеса делаются им.
Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
Другие говорили: это Илия, а иные говорили: это пророк, или как один из пророков.
А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
Ирод же, услышав, сказал: это Иоанн, которого я обезглавил; он воскрес из мёртвых.
Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
Ибо сей Ирод, послав, взял Иоанна и заключил его в темницу за Иродиаду, жену Филиппа, брата своего, потому что женился на ней.
Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
Ибо Иоанн говорил Ироду: не должно тебе иметь жену брата твоего.
А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
Иродиада же, злобясь на него, желала убить его; но не могла.
Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
Ибо Ирод боялся Иоанна, зная, что он муж праведный и святой, и берёг его; многое делал, слушаясь его, и с удовольствием слушал его.
Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
Настал удобный день, когда Ирод, по случаю дня рождения своего, делал пир вельможам своим, тысяченачальникам и старейшинам Галилейским, —
і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
дочь Иродиады вошла, плясала и угодила Ироду и возлежавшим с ним; царь сказал девице: проси у меня, чего хочешь, и дам тебе;
І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
и клялся ей: чего ни попросишь у меня, дам тебе, даже до половины моего царства.
Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
Она вышла и спросила у матери своей: чего просить? Та отвечала: головы Иоанна Крестителя.
І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
И она тотчас пошла с поспешностью к царю и просила, говоря: хочу, чтобы ты дал мне теперь же на блюде голову Иоанна Крестителя.
І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
Царь опечалился, но ради клятвы и возлежавших с ним не захотел отказать ей.
І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
И тотчас, послав оруженосца, царь повелел принести голову его.
І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
Он пошёл, отсёк ему голову в темнице, и принёс голову его на блюде, и отдал её девице, а девица отдала её матери своей.
А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
Ученики его, услышав, пришли и взяли тело его, и положили его во гробе.
І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
И собрались Апостолы к Иисусу, и рассказали Ему всё, и что сделали, и чему научили.
І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
Он сказал им: пойдите вы одни в пустынное место и отдохните немного, — ибо много было приходящих и отходящих, так что и есть им было некогда.
І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
И отправились в пустынное место в лодке одни.
І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
Народ увидел, как они отправлялись, и многие узнали их; и бежали туда пешие из всех городов, и предупредили их, и собрались к Нему.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
Иисус, выйдя, увидел множество народа и сжалился над ними, потому что они были как овцы, не имеющие пастыря; и начал учить их много.
І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
И как времени прошло много, ученики Его, приступив к Нему, говорят: место здесь пустынное, а времени уже много, —
Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
отпусти их, чтобы они пошли в окрестные деревни и селения и купили себе хлеба, ибо им нечего есть.
А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
Он сказал им в ответ: вы дайте им есть. И сказали Ему: разве нам пойти купить хлеба динариев на двести и дать им есть?
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
Но Он спросил их: сколько у вас хлебов? пойдите, посмотрите. Они, узнав, сказали: пять хлебов и две рыбы.
І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
Тогда повелел им рассадить всех отделениями на зелёной траве.
І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив, і поламав ті хліби́, і дав учням, щоб клали перед ними, і дві рибі на всіх поділив.
Он взял пять хлебов и две рыбы, воззрев на небо, благословил и преломил хлебы и дал ученикам Своим, чтобы они раздали им; и две рыбы разделил на всех.
А з кусків позосталих та з риб назбирали дванадцять повних кошів.
И набрали кусков хлеба и остатков от рыб двенадцать полных коробов.
А тих, хто хліб споживав, було тисяч із п'ять чоловіка!
Было же евших хлебы около пяти тысяч мужей.
І зараз звелів Своїм у́чням до чо́вна сідати, і на то́й бік попли́нути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить наро́д.
И тотчас понудил учеников Своих войти в лодку и отправиться вперёд на другую сторону к Вифсаиде, пока Он отпустит народ.
А як вечір настав, чо́вен був серед моря, а Він Сам один на землі.
Вечером лодка была посреди моря, а Он один на земле.
Коли ж Він побачив, як вони веслува́нням мордуються, — бо вітер їм був супроти́вний, — о четвертій сторо́жі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи́, і хотів їх минути.
И увидел их бедствующих в плавании, потому что ветер им был противный; около же четвёртой стражи ночи подошёл к ним, идя по морю, и хотел миновать их.
А вони, як побачили, що йде Він по морю, поду́мали, що то мара́, та й стали кричати,
Они, увидев Его, идущего по морю, подумали, что это призрак, и вскричали.
бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: „Будьте смілі, — це Я, не лякайтесь!“
Ибо все видели Его и испугались. И тотчас заговорил с ними и сказал им: ободритесь; это Я, не бойтесь.
І ввійшов Він у чо́вен до них, і вітер затих. А вони здивувалися ду́же в собі,
И вошёл к ним в лодку, и ветер утих. И они чрезвычайно изумлялись в себе и дивились,
бо не зрозуміли чуда про хліби́, бо серце їхнє було затверділе.
ибо не вразумились чудом над хлебами, потому что сердце их было окаменено.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську й прича́лили.
И, переправившись, прибыли в землю Геннисаретскую и пристали к берегу.
І, як вони повихо́дили з чо́вна, люди зараз пізнали Його,
Когда вышли они из лодки, тотчас жители, узнав Его,
і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих прино́сити, де тільки прочули були, що Він є.
обежали всю окрестность ту и начали на постелях приносить больных туда, где Он, как слышно было, находился.
І куди тільки Він прибував — до сіл, чи до міст, чи до осе́ль, — клали недужих на майда́нах, і благали Його, щоб могли доторкну́тись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього дото́ркувався, той був уздоро́влений!
И куда ни приходил Он, в селения ли, в города ли, в деревни ли, клали больных на открытых местах и просили Его, чтобы им прикоснуться хотя к краю одежды Его; и которые прикасались к Нему, исцелялись.