Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
Собрались к Нему фарисеи и некоторые из книжников, пришедшие из Иерусалима,
і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
и, увидев некоторых из учеников Его, евших хлеб нечистыми, то есть неумытыми, руками, укоряли.
Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
Ибо фарисеи и все Иудеи, держась предания старцев, не едят, не умыв тщательно рук;
а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
и, придя с торга, не едят, не омывшись. Есть и многое другое, чего они приняли держаться: наблюдать омовение чаш, кружек, котлов и скамей.
І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
Потом спрашивают Его фарисеи и книжники: зачем ученики Твои не поступают по преданию старцев, но неумытыми руками едят хлеб?
А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
Он сказал им в ответ: хорошо пророчествовал о вас, лицемерах, Исаия, как написано: «люди сии чтут Меня устами, сердце же их далеко отстоит от Меня,
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
но тщетно чтут Меня, уча учениям, заповедям человеческим».
Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
Ибо вы, оставив заповедь Божию, держитесь предания человеческого, омовения кружек и чаш, и делаете многое другое, сему подобное.
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
И сказал им: хорошо ли, что вы отменяете заповедь Божию, чтобы соблюсти своё предание?
Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
Ибо Моисей сказал: «почитай отца своего и мать свою»; и: «злословящий отца или мать смертью да умрёт».
А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
А вы говорите: «кто скажет отцу или матери: корван, то есть «дар Богу» то, чем бы ты от меня пользовался»,
то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
тому вы уже попускаете ничего не делать для отца своего или матери своей,
порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
устраняя слово Божие преданием вашим, которое вы установили; и делаете многое, сему подобное.
І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
И, призвав весь народ, говорил им: слушайте Меня все и разумейте:
Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его; но что исходит из него, то оскверняет человека.
А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
И когда Он от народа вошёл в дом, ученики Его спросили Его о притче.
І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
Он сказал им: неужели и вы так непонятливы? Неужели не разумеете, что ничто, извне входящее в человека, не может осквернить его?
Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
Потому что не в сердце его входит, а в чрево, и выходит вон, чем очищается всякая пища.
А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
Далее сказал: исходящее из человека оскверняет человека.
Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
Ибо извнутрь, из сердца человеческого, исходят злые помыслы, прелюбодеяния, любодеяния, убийства,
пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
кражи, лихоимство, злоба, коварство, непотребство, завистливое око, богохульство, гордость, безумство, —
Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
всё это зло извнутрь исходит и оскверняет человека.
І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
И, отправившись оттуда, пришёл в пределы Тирские и Сидонские; и, войдя в дом, не хотел, чтобы кто узнал; но не мог утаиться.
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
Ибо услышала о Нём женщина, у которой дочь одержима была нечистым духом, и, придя, припала к ногам Его;
А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
а женщина та была язычница, родом сирофиникиянка; и просила Его, чтобы изгнал беса из её дочери.
А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
Но Иисус сказал ей: дай прежде насытиться детям, ибо нехорошо взять хлеб у детей и бросить псам.
А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
Она же сказала Ему в ответ: так, Господи; но и псы под столом едят крохи у детей.
І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
И сказал ей: за это слово, пойди; бес вышел из твоей дочери.
А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
И, придя в свой дом, она нашла, что бес вышел и дочь лежит на постели.
І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
Выйдя из пределов Тирских и Сидонских, Иисус опять пошёл к морю Галилейскому через пределы Десятиградия.
І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
Привели к Нему глухого, косноязычного и просили Его возложить на него руку.
І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
Иисус, отведя его в сторону от народа, вложил персты Свои в уши ему и, плюнув, коснулся языка его;
І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“
и, воззрев на небо, вздохнул и сказал ему: «еффафа», то есть: «отверзись».
І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
И тотчас отверзся у него слух и разрешились узы его языка, и стал говорить чисто.
А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
И повелел им не сказывать никому. Но сколько Он ни запрещал им, они ещё более разглашали.