Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Синодальный перевод
Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:
В те дни, когда собралось весьма много народа и нечего было им есть, Иисус, призвав учеников Своих, сказал им:
„Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.
жаль Мне народа, что уже три дня находятся при Мне, и нечего им есть.
А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.
Если неевшими отпущу их в домы их, ослабеют в дороге, ибо некоторые из них пришли издалека.
І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
Ученики Его отвечали Ему: откуда мог бы кто взять здесь в пустыне хлебов, чтобы накормить их?
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.
И спросил их: сколько у вас хлебов? Они сказали: семь.
Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,
Тогда велел народу возлечь на землю; и, взяв семь хлебов и воздав благодарение, преломил и дал ученикам Своим, чтобы они раздали; и они раздали народу.
І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
Было у них и немного рыбок: благословив, Он велел раздать и их.
І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.
И ели, и насытились; и набрали оставшихся кусков семь корзин.
І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.
И, тотчас войдя в лодку с учениками Своими, прибыл в пределы Далмануфские.
І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.
Вышли фарисеи, начали с Ним спорить и требовали от Него знамения с неба, искушая Его.
А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“
И Он, глубоко вздохнув, сказал: для чего род сей требует знамения? Истинно говорю вам, не дастся роду сему знамение.
І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.
И, оставив их, опять вошёл в лодку и отправился на ту сторону.
І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.
При сём ученики Его забыли взять хлебов и кроме одного хлеба не имели с собою в лодке.
А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“
А Он заповедал им, говоря: смотрите, берегитесь закваски фарисейской и закваски Иродовой.
Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
И, рассуждая между собою, говорили: это значит, что хлебов нет у нас.
А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?
Иисус, уразумев, говорит им: что рассуждаете о том, что нет у вас хлебов? Ещё ли не понимаете и не разумеете? Ещё ли окаменено у вас сердце?
„Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,
Имея очи, не видите? имея уши, не слышите? и не помните?
коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.
Когда Я пять хлебов преломил для пяти тысяч человек, сколько полных коробов набрали вы кусков? Говорят Ему: двенадцать.
„А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.
А когда семь для четырёх тысяч, сколько корзин набрали вы оставшихся кусков? Сказали: семь.
І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.
Приходит в Вифсаиду; и приводят к Нему слепого, и просят, чтобы прикоснулся к нему.
І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
Он, взяв слепого за руку, вывел его вон из селения и, плюнув ему на глаза, возложил на него руки и спросил его: видит ли что?
І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.
Он, взглянув, сказал: вижу проходящих людей, как деревья.
Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!
Потом опять возложил руки на глаза ему и велел ему взглянуть. И он исцелел и стал видеть всё ясно.
І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“
И послал его домой, сказав: не заходи в селение и не рассказывай никому в селении.
Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“
И пошёл Иисус с учениками Своими в селения Кесарии Филипповой. Дорогою Он спрашивал учеников Своих: за кого почитают Меня люди?
Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.
Они отвечали: за Иоанна Крестителя; другие же — за Илию; а иные — за одного из пророков.
І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“
Он говорит им: а вы за кого почитаете Меня? Пётр сказал Ему в ответ: Ты — Христос.
І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!
И запретил им, чтобы никому не говорили о Нём.
І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.
И начал учить их, что Сыну Человеческому много должно пострадать, быть отвержену старейшинами, первосвященниками и книжниками, и быть убиту, и в третий день воскреснуть.
І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.
И говорил о сём открыто. Но Пётр, отозвав Его, начал прекословить Ему.
А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“
Он же, обратившись и взглянув на учеников Своих, воспретил Петру, сказав: отойди от Меня, сатана, потому что ты думаешь не о том, что Божие, но что человеческое.
І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!
И, подозвав народ с учениками Своими, сказал им: кто хочет идти за Мною, отвергнись себя, и возьми крест свой, и следуй за Мною.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.
Ибо кто хочет душу свою сберечь, тот потеряет её, а кто потеряет душу свою ради Меня и Евангелия, тот сбережёт её.
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?
Ибо какая польза человеку, если он приобретёт весь мир, а душе своей повредит?
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.
Ибо кто постыдится Меня и Моих слов в роде сём прелюбодейном и грешном, того постыдится и Сын Человеческий, когда приидет в славе Отца Своего со святыми Ангелами.