Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:
За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:
„Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.
"Шкода мені люду, — ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.
А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.
Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека."
І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?
Тож відказали йому учні його: "З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?"
А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.
Він же спитав їх: "Скільки маєте хлібів?" "Сім", — відказали ті.
Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,
Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.
І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.
Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.
І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.
І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;
І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.
А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.
Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку — вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.
А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“
Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: "Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!"
І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.
І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.
Учні ж забули взяти хліба — мали з собою лиш один хліб у човні.
А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“
І наказував їм, кажучи: "Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!"
Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?
Ісус, довідавшись про те, каже до них: "Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?
„Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,
Маючи очі — не бачите? Маючи вуха — не чуєте? Не пам'ятаєте,
коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.
як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" — "Дванадцять" — кажуть йому.
„А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.
"А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали?" — "Сім", — кажуть.
І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.
Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.
Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: "Чи бачиш щонебудь?"
І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.
Глянув той і каже: "Бачу людей, — наче б дерева ходячі!"
Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!
Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“
І послав його додому, кажучи: "Навіть у село не входь."
Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“
І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: "За кого мене люди мають?"
Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.
Ті йому й відказали: "Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків."
І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“
"А ви, — спитав їх, — що кажете про мене: хто я?" Озвавсь Петро та й каже до нього: "Ти — Христос."
І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!
Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.
І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.
І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.
А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.
А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“
Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: "Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське."
І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!
І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: "Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.
Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.
Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?
Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.
Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами."