Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,
Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,
тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,
щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.
За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,
Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.
Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
„Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,
Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.
І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
„Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».