Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;