Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»
„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
«Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її?
А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє.
А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому.
І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!”
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
«Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм.[52] Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її?
А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!”
Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх».
І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини.
І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів.
І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду.
І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней.
I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.
Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину!
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів””.
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував.
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед Небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”.
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід — ми будемо святкувати!
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати.
А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці.
І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає.
А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”.
І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його.
А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися!
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!”
І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!
Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі.