Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
І Він розповів їм і притчу про те, що треба молитися за́вжди, і не занепада́ти духом,
Ісус розповів їм притчу, щоб навчити їх, що треба постійно молитися й не втрачати надії.
говорячи: „У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соро́мився.
Він сказав: «В одному місті був собі суддя, який Бога не боявся та й людей не поважав.
У тому ж місті вдова перебува́ла, що до нього ходила й казала: „Оборони мене від мого супроти́вника!“
У той час була там собі вдова. Вона все ходила до судді й просила: „Захисти мене від мого супротивника!”
Але він довгий час не хотів. А зго́дом сказав сам до се́бе: „Хоч і Бога я не боюся, і людей не соро́млюся,
І тривалий час він не хотів її захищати. Та якось сказав собі: „Навіть опріч те, що я не боюся Бога й не поважаю людей, все ж через те, що ця вдова набридає мені, я допоможу їй, щоб не ходила й не докучала більше”».
але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму́ в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені“.
І промовив Господь: „Чи чуєте, що́ говорить суддя цей неправедний?
І запитав тоді Господь: «Чули, що сказав той неправедний суддя?
А чи ж Бог в оборону не ві́зьме обра́них Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і ба́риться Він щодо них?
То чи ж не візьме Бог під захист цих обраних, що день і ніч кличуть Його? Чи ж баритиметься Він з допомогою їм?
Кажу вам, що Він їм незаба́ром подасть оборону! Та Син Лю́дський, як при́йде, чи Він на землі зна́йде віру?“
Повірте, Він швидко візьме їх під Свій захист. Однак, коли прийде Син Людський, то чи знайде Він віруючих в Господа на землі?»
А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо́ мали інших, Він притчу оцю розповів.
Для тих, хто був переконаний у своїй праведності й на інших дивився зверхньо, Ісус розповів таку притчу:
„Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, — один фарисе́й, а другий був ми́тник.
«Двоє чоловіків прийшли до Храму помолитися. Один був фарисеєм, другий — збирачем податків.
Фарисей, ставши, так молився про себе: „Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: зди́рщики, неправедні, перелю́бні, або як цей ми́тник.
Фарисей стояв один і так молився: „О Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші — розбійники, шахраї та розпусники або навіть, як отой збирач податків.
Я по́щу два ра́зи на тиждень, даю десятину з усьо́го, що тільки надба́ю!“
Я пощуся двічі на тиждень, сплачую десятину з усіх своїх прибутків”.
А ми́тник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: „Боже, будь милости́вий до мене грішного!“
А збирач податків стояв віддалік і, навіть не підводячи очей до неба, він покірливо промовляв: „О Боже, змилуйся наді мною, грішником!”
Говорю́ вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підно́ситься, — буде пони́жений, хто ж понижа́ється, — той піднесе́ться“.
Повірте, цей чоловік, а не той перший, пішов додому з прощеними гріхами. Бо кожен, хто намагається піднестися, буде принижений, а кожен принижений буде піднесений».
До Нього ж прино́сили й немовлят, щоб до них доторкнувся, а учні, побачивши, їм докоряли.
Деякі люди привели до Ісуса малих дітей, аби Він, поклавши на них руки, благословив їх. Коли Його учні побачили це, вони почали дорікати їм.
А Ісус їх покликав та й каже: „Пустіте дітей, щоб до Мене прихо́дили, і не забороняйте їм, — бо таких Царство Боже.
Але Ісус сказав: «Пустіть дітей до Мене і не зупиняйте їх, бо Царство Боже належить таким, як вони.
Поправді кажу́ вам: Хто Божого Царства не при́йме, як дитя, той у нього не вві́йде!“
Істинно кажу вам: хто не приймає Царство Боже так же щиро, як мала дитина, той ніколи в нього не ввійде».
І запитався Його один і́з нача́льникі́в, говорячи: „Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкува́ти вічне життя?“
Один із лідерів юдейських запитав Ісуса: «Вчителю Добрий, що мушу я робити, аби успадкувати вічне життя?»
Ісус же йому відказав: „Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, — тільки Сам Бог!
Ісус відповів: «Чому ти називаєш Мене Добрим? Ніхто не є добрим, крім Самого Бога.
Знаєш заповіді: „Не чини пере́любу, не вбивай, не кради́, не свідку́й неправдиво, шануй свого батька та матір“.
Тобі відомі заповіді: „Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не бреши про інших, шануй батька й матір своїх”.
А він відказав: „Усе́ це я виконав від юна́цтва свого́!“
А той каже: „З юності я дотримуюся цих заповідей”.
Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одно́го тобі ще бракує: Розпро́дай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, — і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!“
Коли Ісус почув ці слова, Він відповів: „Тобі бракує одного: продай усе, що маєш, а що вторгуєш, роздай бідним. І ти будеш мати багатство на Небі. Тоді приходь і слідуй за Мною”».
А він, коли почув це, то засумував, бо був ве́льми багатий.
Вислухавши Ісуса, той чоловік глибоко засмутився, бо був він дуже багатий.
Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: „Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!
Ісус, побачивши, що він засумував, сказав: «Тяжко буде багатим ввійти в Царство Боже!
Бо верблю́дові легше пройти через го́лчине ву́шко, ніж багатому в Боже Царство ввійти“.
Легше верблюдові пройти крізь голчане вушко, ніж багатому ввійти в Царство Боже».
Ті ж, що чули, спитали: „Хто́ ж тоді може спасти́ся?“
Почувши це, люди запитали Ісуса: «То хто ж тоді може бути спасенний?»
А Він відповів: „Неможливе лю́дям — можливе для Бога!“
Ісус відповів: «Неможливе для людей — можливе для Бога».
І промовив Петро: „От усе ми покинули, — та й пішли за Тобою слідо́м“.
Тоді Петро промовив: «Поглянь! Ми залишили все й пішли за Тобою!»
А Ісус відказав їм: „Поправді кажу́ вам: Немає такого, щоб покинув свій дім, або дружи́ну, чи братів, чи батьків, чи дітей ради Божого Царства,
Тоді Ісус сказав їм: «Правду кажу вам: кожний, хто залишив хату свою, дружину, братів, сестер, матір, батька або дітей своїх заради Царства Божого, ще в цьому житті отримає в безліч разів більше, а також нагороду вічного життя в прийдешні часи».
і не одержав би значно більш цього́ ча́су, а в віці наступнім — життя вічне“.
І, взявши Дванадцятьо́х, промовив до них: „Оце в Єрусалим ми йдемо́, і все здійсни́ться, що́ писали Пророки про Лю́дського Сина.
Ісус, відвівши вбік дванадцятьох апостолів, сказав їм: «Послухайте! Ми йдемо до Єрусалиму, і все, що було написано пророками про Сина Людського, здійсниться.
Бо Він ви́даний буде поганам, і буде осмі́яний, і покривджений, і опльо́ваний.
Його народ піде проти Нього, і віддасть Його до рук поган. Ті збиткуватимуться з Нього, знущатимуться, плюватимуть на Нього.
і, збичува́вши, уб'ють Його, — але третього дня Він воскресне!“
Його битимуть батогами, а потім вб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих».
Та з цього нічо́го вони не збагну́ли, і ця річ перед ними закрита була́, і ска́заного вони не розуміли.
Та учні Ісуса всього цього не розуміли. Зміст сказаного був прихований від них, і вони не знали, про що Він говорить.
І сталось, як Він наближа́вся був до Єрихо́ну, один невидю́щий сидів при дорозі й просив.
Коли Ісус наближався до Єрихону, при дорозі сидів сліпий жебрак.
А коли він прочув, що проходить наро́д, то спитався: „Що́ це таке?“
Почувши, що повз нього проходить натовп, жебрак запитав людей, що трапилося.
А йому відказали, що проходить Ісус Назаряни́н.
І йому відповіли, що це пройшов Ісус із Назарета.
І став він кричати й казати: „Ісусе, Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
І тоді сліпий голосно вигукнув: «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
А ті, що попе́реду йшли, сварились на нього, щоб він замо́вк, а він іще більше кричав: „Сину Давидів, — змилуйся надо мною!“
Ті з натовпу, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він замовк. Але він гукав ще голосніше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!»
І спинився Ісус, і привести його до Себе звелів. А коли той набли́зивсь до Нього, то Він запитався його:
Тоді Ісус зупинився й сказав: «Підведіть його до Мене!» Коли той підійшов, Ісус запитав його:
„Що́ ти хочеш, щоб зробив Я тобі?“ А той відповів: „Господи, — нехай стану видю́щим!“
«Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?» Жебрак сказав: «Господи, я знову хочу бачити».
Ісус же до нього сказав. „Стань видющий! Твоя віра спасла тебе!“
Тоді Він промовив: «Твій зір негайно повернеться. Віра твоя врятувала [63] тебе».