Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.