Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І ось чоловік, що звався Закхе́й, — він був старши́й над ми́тниками, і був багатий, —
І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —
бажав ба́чити Ісуса, хто Він, але з-за наро́ду не міг, — бо мали́й був на зріст.
прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.
І, забігши вперед, він виліз на фіґове дерево, щоб бачити Його, бо Він мав побіч нього прохо́дити.
Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.
А коли на це місце Ісус підійшов, то поглянув уго́ру до нього й промовив: „Закхе́ю, — зійди за́раз додо́лу, бо сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм!“
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!
І той зараз додо́лу ізліз, і прийняв Його з радістю.
І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.
А всі, як побачили це, почали нарікати, і казали: „Він до грішного мужа в гости́ну зайшов!“
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!
Став же Закхе́й та й промовив до Господа: „Господи, половину маєтку свого́ я віддам ось убогим, а коли кого скри́вдив був чим, — верну вче́тверо“.
Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!
Ісус же промовив до нього: „Сьогодні на дім цей спасі́ння прийшло, бо й він син Авраамів.
А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;
Син бо Лю́дський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!“
Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!
Коли ж вони слухали це, розповів Він іще одну при́тчу, бо Він був недалеко від Єрусалиму, вони ж ду́мали, що об'я́виться Боже Царство тепер.
Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.
Отож Він сказав: „Один чоловік, роду славного, відправлявся в далеку країну, щоб царство прийняти й вернутись.
Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
І покликав він десятьох своїх рабів, дав їм десять мін, і сказав їм: „Торгуйте, аж поки верну́ся“.
Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін [1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!
Та його громадяни його нена́виділи, і послали посланців услід за ним, кажучи: „Не хочемо, щоб він був над нами царем“.
Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!
І сталось, коли він верну́вся, як царство прийняв, то звелів посклика́ти рабів, яким срі́бло роздав, щоб довідатися, хто́ що набув.
І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.
І перший прийшов і сказав: „Пане, міна твоя принесла́ десять мін“.
Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
І відказав він йому: „Гаразд, рабе добрий! Ти в мало́му був вірний, — володій десятьма́ містами“.
І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
І другий прийшов і сказав: „Пане, твоя міна п'ять мін принесла́“.
Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.
Він же сказав і тому́: „Будь і ти над п'ятьма́ містами“.
Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.
І ще інший прийшов і сказав: „Пане, ось міна твоя, що я мав її сховану в хустці.
І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.
Я бо боявся тебе, — ти ж бо люди́на жорсто́ка: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв“.
Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!
І відказав той йому: „Уста́ми твоїми, злий рабе, суджу́ я тебе! Ти знав, що я — жорстока люди́на, беру́, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
Чому́ ж не віддав ти міня́льникам срі́бла мого, — і я, повернувшись, узяв би своє із прибу́тком?“
Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?
І сказав він присутнім: „Візьміть міну від нього, та дайте тому́, хто десять мін має“.
А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!
І відказали йому: „Пане, — він десять мін має“.
І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!
Говорю́ бо я вам: „Кожному, хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього і те, що він має.
Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].
А тих ворогів моїх, які не хотіли, щоб царював я над ними, приведіте сюди, — і на оча́х моїх їх повбивайте“.
А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
А як це оповів, Він далі пішов, простуючи в Єрусалим.
Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
І ото, як набли́зився до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на горі, що Оли́вною зветься, Він двох учнів послав,
І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
наказуючи: „Ідіть у село, яке перед вами; увійшовши до нього, зна́йдете прив'язане осля́, що на нього ніко́ли ніхто із людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть.
кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
Коли ж вас хто спитає: „На́що відв'язуєте?“, відкажіть тому так: „Госпо́дь потребу́є його“.
Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
Посланці́ ж відійшли, — і знайшли, як Він їм був сказав.
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
А коли осля стали відв'язувати, хазяї́ його їх запитали: „На́що осля ви відв'язуєте?“
Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
І вони привели́ до Ісуса його, і, поклавши одежу свою на осля, посадили Ісуса.
Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
Коли ж Він їхав, вони простила́ли одежу свою по дорозі.
А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
А як Він наближався вже до сходу з гори Оливної, то ввесь на́товп учнів, радіючи, почав гучним голосом Бога хвалити за всі чуда, що бачили,
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
кажучи: „Благослове́нний Цар, що йде у Господнє Ім'я́! Мир на небеса́х, і слава на висоті!“
вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
А деякі фарисеї з народу сказали до Нього: „Учителю, — заборони́ Своїм учням!“
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
А Він їм промовив у відповідь: „Кажу вам, що коли ці замо́вкнуть, то каміння кричатиме!“
У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
І коли Він набли́зився, і місто побачив, то заплакав за ним,
А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
і сказав: „О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
Бо при́йдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе ва́лом ото́чать, і обля́жуть тебе, і стиснуть тебе звідусю́ди.
Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоста́влять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти ча́су відвідин твоїх“.
поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
А коли Він у храм увійшов, то почав виганяти продавці́в,
Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
до них кажучи: „Написано: „Дім Мій — дім молитви“, а ви з нього зробили „пече́ру розбійників“.
кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
І Він кожного дня у храмі навчав. А первосвященики й книжники й найважні́ші з наро́ду шукали, щоб Його погубити,
І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,