Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
І трапилося тими днями, — вийшов нака́з царя А́вгуста переписати всю землю.
На той час вийшов наказ Августа цезаря провести перепис населення по всій Римській імперії.
Цей пе́репис перший відбувся тоді, коли вла́ду над Си́рією мав Квірі́ній.
То був найперший перепис, й проводився він, коли Кириній був губернатором Сирії.
І всі йшли записатися, кожен у місто своє.
Усі люди пійшли реєструватися, і кожен пішов до свого рідного міста.
Пішов теж і Йо́сип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеє́м, бо похо́див із дому та з роду Давидового,
Тож Йосип також вирушив з Назарета Ґалилейського, де він жив, до Юдеї, до Давидового міста, яке зветься Віфлеємом, оскільки він походив з родини Давидових нащадків.
щоб йому записатись із Марією, із ним зару́ченою, що була́ вагітна́.
Він узяв з собою Марію, тому що був заручений з нею; у тий час вона вже чекала дитину.
І сталось, як були́ вони там, то настав їй день породити.
Так сталося, що поки вони були там, настав строк Марії стати матір’ю, і вона народила свого першого Сина. Сповивши Дитину у полотно, Марія поклала Його в ясла, оскільки в заїжджому дворі вільних місць не було.
І породила вона свого Пе́рвенця Сина, і Його сповила́, і до я́сел поклала Його́, — бо в за́їзді місця не стало для них.
А в тій стороні були́ пастухи, які пильнували на полі, і нічно́ї пори вартували отару свою.
Кілька пастухів тієї місцевості лишилися на ніч у чистім полі стерегти свої отари.
Аж ось а́нгол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня ося́яла їх. І вони перестра́шились стра́хом великим,
І з’явився їм Ангел Господній, і сяйво Слави Господньої пролилося на них. Страх охопив пастухів.
Та а́нгол промовив до них: „Не лякайтесь, бо я ось благовіщу́ вам радість велику, що станеться лю́дям усім.
Та Ангел сказав їм: «Не бійтеся, я приніс вам добру звістку, яка дасть велику радість людям.
Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
Тому що сьогодні в місті Давидовім народився для вас Спаситель — Христос Господь.
А ось вам ознака: Дитину сповиту ви зна́йдете, що в я́слах лежатиме“.
І знак вам буде такий: ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно».
І ось ра́птом з'явилася з а́нголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали:
Раптом до Ангела приєдналася сила-силенна інших Ангелів, які славили Бога зі словами:
„Слава Богу на висоті, і на землі спокій, у людях добра воля!“
«Слава Господу на Небесах, і хай мир панує на землі між людьми, які Богу милі».
І сталось, коли анголи́ відійшли від них в небо, пастухи зачали́ говори́ти один о́дному: „Ходім до Вифлеєму й побачмо, що́ сталося там, про що́ сповістив нас Господь“.
Коли Ангели залишили пастухів і повернулися на Небо, пастухи заговорили між собою: «Ходімо до Віфлеєма й подивимося на те, що там сталось, про що Господь дав нам знати».
І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йо́сипа, та Дитинку, що в я́слах лежала.
Тож вони поспішили й знайшли Марію з Йосипом і Дитиною, Яка лежала в яслах.
А побачивши, розповіли́ про все те, що́ про Цю Дитину було́ їм зві́щено.
Побачивши Немовля, пастухи всім розповіли про звістку, яку вони одержали про цю Дитину.
І всі, хто почув, дивувались тому, що́ їм пастухи говорили.
І розказана ними історія дивувала всіх, хто чув її.
А Марія оці всі слова́ зберігала, розважаючи, у серці своїм.
Марія ж, мов скарб, збирала все це й складала в своєму серці. [5]
Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.
А пастухи повернулися додому, хвалячи й прославляючи Бога за все те, що вони почули й побачили — точнісінько так, як було їм сказано.
Коли ж ви́повнились вісім день, щоб обрізати Його, то Ісусом назвали Його, як був а́нгол назвав, перше ніж Він в утро́бі зачався.
Коли сповнилося вісім днів і настав час робити Хлопчику обрізання, Його нарекли Ісусом. Це було ім’я, яке дав Йому Ангел ще до Його зачаття в материній утробі.
А коли — за Зако́ном Мойсея — минулися дні їхнього очи́щення, то до Єрусалиму прине́сли Його, щоб поставити Його перед Господом,
А як настав час їхнього очищення, згідно з Мойсеєвим Законом, батьки взяли Ісуса до Єрусалиму, щоб явити Його перед Господом, як то написано у Законі Господнім: «кожен хлопчик-первісток мусить бути посвячений Господові»,[6] й покласти жертву, як того вимагає Закон Господній: «принести в пожертву пару горлиць або голуб’ят».
як у Зако́ні Господнім написано: „Кожне дитя чоловічої ста́ті, що розкриває утро́бу, має бути посвя́чене Господу“,
і щоб жертву скла́сти, як у Зако́ні Господньому сказано, — „пару горлича́т або двоє голубеня́т“.
І ото був в Єрусалимі один чоловік, йому ймення Семе́н, — люди́на праведна та благочести́ва, — що потіхи чекав для Ізраїля. І Святий Дух був на ньому.
Мешкав тоді в Єрусалимі чоловік на ймення Симеон. Був він людиною праведною й побожною. Він чекав, коли Господь прийде, та порятує Ізраїль, і Святий Дух був з ним.
І від Духа Святого йому було зві́щено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього.
То Дух Святий відкрив йому, що він не спізнає смерті, доки не побачить на власні очі Господнього Христа.
І Дух у храм припрова́див його. І як внесли Дитину Ісуса батьки́, щоб за Нього вчинити звича́єм зако́нним,
Осяяний Духом, прийшов Симеон у Храм, і коли батьки внесли малого Ісуса, щоб зробити все для Нього згідно з традицією Закону, Симеон узяв Дитину на руки, й благословив Бога мовивши:
тоді взяв він на руки Його, хвалу Богу віддав та й промовив:
„Нині відпускаєш раба Свого́, Владико, за словом Твоїм із ми́ром,
«Тепер, Господи, відпусти слугу Свого з миром, як обіцяв Ти, оскільки очі мої бачили Твоє Спасіння,[7] Яке Ти приготував перед усіма народами. Він — Світло для прозріння поганам і на славу Твоєму народу ізраїльському».
бо побачили очі мої Спасі́ння Твоє,
яке Ти приготува́в перед всіма наро́дами,
Світло на просвіту поганам і на славу наро́ду Твого Ізраїля!“
І дивувалися ба́тько Його й мати тим, що про Нього було́ розповіджене.
Батько й мати були вражені тим, що було сказане про їхнього Сина.
А Семен їх поблагословив та й прорік до Марії, Його матері: „Ось призначений Цей багатьо́м на падіння й устава́ння в Ізраїлі, і на знак спереча́ння, —
Симеон благословив їх сказавши Марії, Ісусовій матері: «Він призначений багатьох в Ізраїлі піднести або скинути додолу, Він покликаний бути знаменням, яке люди відкинуть, і потаємні думки багатьох людей відкриються, та це буде так боляче тобі, неначе меч пронизає серце твоє».
і меч душу проши́є самій же тобі, — щоб відкрились думки́ сердець багатьох!“
Була й Анна пророчиця, дочка́ Фануїлова з племени Аси́рового, — вона дожила́ до глибокої старости, живши з мужем сім ро́ків від свого дівува́ння,
У той самий час пророчиця Анна, дочка Фануїлова з роду Ашера, знаходилася у Храмі. Вона була дуже стара. Сім років прожила вона з чоловіком після одруження, а потім вдовувала аж до вісімдесятичотирирічного віку. Не відлучаючись із Храму, день і ніч вона постом і молитвами служила Господу.
удова ро́ків вісімдесяти й чотирьох, що не відлучалась від храму, служачи Богові вдень і вночі поста́ми й моли́твами.
І години тієї вона надійшла, Бога сла́вила та говорила про Нього всім, хто визво́лення Єрусалиму чекав.
Анна підійшла до Ісусових батьків саме тоді, коли вони розмовляли з Симеоном. Вона подякувала Богові й розповіла про Ісуса всім, хто чекав визволення Єрусалиму.
А як виконали за Зако́ном Господнім усе, то вернулись вони в Галілею, до міста свого Назарету.
Коли Йосип та Марія виконали все, що вимагалося Законом Господнім, вони повернулися до Ґалилеї, у своє рідне місто Назарет.
А Дитина росла та зміцнялася духом, набираючись мудрости. І благодать Божа на Ній пробува́ла.
А Дитя росло, наливалося силою, мудрістю, і Божа благодать була на Ньому.
А батьки́ Його щорічно ходили до Єрусалиму на свято Пасхи.
Щороку батьки Його вирушали до Єрусалиму на свято Пасхи.
І коли мав Він дванадцять ро́ків, вони за звича́єм на свято пішли.
Подалися вони, як завжди, й того року, коли Ісусові сповнилося дванадцять.
Як дні ж свята скінчи́лись були, і вертались вони, молодий Ісус в Єрусалимі лиши́вся, а Йо́сип та мати Його не знали того.
Як скінчилося свято, батьки верталися додому, а Хлопчик Ісус лишився в Єрусалимі, хоч батьки не знали про те.
Вони ду́мали, що Він із подорожніми йде; пройшли день дороги, та й стали шукати Його поміж ро́дичами та знайо́мими.
Цілий день вони йшли, вважаючи, що Він десь тут, у гурті. Потім почали шукати Його серед своїх родичів та друзів.
Але, не знайшовши, вернулися в Єрусалим, та й шукали Його.
І, не знайшовши, повернулися до Єрусалиму, сподіваючись знайти Його там.
І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислу́хував їх, і запитував їх.
І так сталося, що знайшли вони Його аж через три дні у Храмі. Ісус сидів серед учителів, слухав їхню науку й ставив їм запитання.
Усі ж, хто слухав Його, дивувалися розумові та Його відповідям.
І всі, хто чули Його, були здивовані Його розумінням та відповідями.
І як вони Його вгледіли, то здивувались, а мати сказала до Нього: „Дитино, — чому так Ти зробив нам? Ось Твій батько та я із журбо́ю шукали Тебе“.
Побачивши Його, батьки були вражені, а Його мати звернулася до Нього: «Дитино, чому Ти зробив з нами таке? Твій батько і я страшенно переживали, розшукуючи Тебе».
А Він їм відказав: „Чого ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?“
А Він відповів: «Чому ви шукали Мене? Чи ви не знали, що Я мушу бути у домі Батька Мого [8]?»
І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухня́ний. А мати Його зберігала оці всі слова́ в своїм серці.
Тоді Ісус повернувся із ними до Назарета, і Він слухався їх. Та Його мати зберігала все це в своїм серці.