Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;