Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І сталось одно́го з тих днів, як навчав Він у храмі людей, та Добру Нови́ну звіщав, прийшли первосвященики й книжники з старшими,
І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими
та й до Нього промовили, кажучи: „Скажи нам, якою вла́дою Ти чиниш оце? Або хто Тобі вла́ду цю дав?“
і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
І промовив до них Він у відповідь: „Запитаю й Я вас одну річ, — і відповідайте Мені:
У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:
Вони ж міркували собі й говорили: „Коли скажемо: „З неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“
Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому?
А як скажемо: „Від людей“, то всі люди камінням поб'ють нас, бо були переко́нані, що Іван — то пророк“.
Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк.
А Ісус відказав їм: „То й Я не скажу́ вам, якою вла́дою Я це чиню́“.
А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!
І Він розповідати почав людям при́тчу оцю. „Один чоловік насадив виноградника, і віддав його винаря́м, та й відбув на час довший.
І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час.
А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб дали йому частку з плоді́в виноградника. Та побили його винарі, і відіслали ні з чим.
У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.
І знову послав він до них раба і́ншого, а вони й того збили й знева́жили, — та й відіслали ні з чим.
І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим.
І послав він ще третього, а вони й того зранили й вигнали.
І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.
Сказав тоді пан виноградника: „Що́ маю робити? Пошлю свого сина улю́бленого, — може його посоро́мляться“.
Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться?
Винарі́ ж, як його вгледіли, міркували собі та казали: „Це спадкоє́мець; ходім, замордуймо його, щоб спа́дщина наша була́“.
Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!
І вони його вивели за виноградника, та й убили... Що́ ж зробить їм пан виноградника?
І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?
Він при́йде та й вигубить цих винарів, виноградника ж іншим віддасть“. Слухачі ж повіли́: „Нехай цього не станеться!“
Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!
А Він глянув на них та й сказав: „Що ж оце, що написане: „Камінь, що його будівничі відкинули, той нарі́жним став каменем!
Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?
Кожен, хто впаде́ на цей камінь — розі́б'ється, а на кого він сам упаде́, — то розчавить його́“.
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.
А книжники й первосвященики руки на Нього хотіли накласти тієї години, але побоялись наро́ду. Бо вони розуміли, що про них Він цю притчу сказав.
Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.
І вони слідкували за Ним, і підіслали підгля́дачів, які праведних із себе вдавали, щоб зловити на слові Його, і Його видати урядові й вла́ді намісника.
Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.
І вони запитали Його та сказали: „Учителю, знаємо ми, що Ти добре говориш і навчаєш, і не дивишся на обли́ччя, але наставляєш на Божу дорогу правдиво.
Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.
Чи годи́ться давати податок для ке́саря, чи ні?“
Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?
Знаючи ж їхню хитрість, сказав Він до них: „Чого ви Мене випробо́вуєте?
Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]
Покажіте дина́рія Мені. Чий образ і напис він має?“ Вони відказали: „Кесарів“.
Покажіть Мені динарій [1]. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.
А Він їм відказав: „Тож віддайте ке́сареве — ке́сареві, а Богові — Боже!“
А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!
І не могли вони перед людьми́ зловити на слові Його. І дивува́лись вони з Його відповіді, та й замовкли.
І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.
І підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресі́ння, і запитали Його,
Підійшли деякі з садукеїв [2] , які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,
та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як умре кому брат, який має дружи́ну, а помре бездітний, — то нехай його брат візьме дружи́ну, і відно́вить насіння для брата свого“.
кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.
Було ж сім братів. І перший, узявши дружи́ну, бездітний умер.
Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.
І другий узяв був ту дружи́ну, та й той вмер бездітний.
І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].
І третій узяв був її, так само й усі се́меро, — і вони дітей не позоставили, та й повмирали.
І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.
А в воскресі́нні котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружину її“.
У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.
Ісус же промовив у відповідь їм: „Женяться й заміж виходять сини цього віку.
Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,
А ті, що будуть достойні того віку й воскресі́ння з мертвих, — не будуть ні женитись, ні заміж вихо́дити,
а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,
ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони ангола́м, і вони сини Божі, синами воскресі́ння бувши.
адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.
А що мертві встають, то й Мойсей показав — при кущі, — коли він назвав Господа „Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим“.
А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть.“
Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!
Дехто ж із книжників відповіли та сказали: „Учителю, — Ти добре сказав!“
У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!
І вже не насмілювалися питати Його ні про що́.
Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.
І сказав Він до них: „Як то кажуть, що Христос син Давидів?
А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?
Таж Давид сам говорить у книзі Псалмів: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене,
Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,
поки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“
поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!
Отже, Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“
Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?
І, як увесь наро́д слухав, Він промовив до учнів Своїх:
Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:
„Стережіться книжників, що хочуть у довгих одежах ходити, і люблять привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на бенке́тах,
Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,