Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, — сказав, — “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це — моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша — це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
“Господи”, — сказав Петро до нього, — “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
“Нічого”, — відповіли. Він же до них промовив: “А тепер — хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, — бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
“Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Коли ще говорив, аж ось надходить юрба, і на чолі її йде один з дванадцятьох, званий Юда; і підійшов він до Ісуса, щоб його поцілувати.
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, — каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
і казали: “Коли ти — Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”