Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Наближа́лося ж свято Опрі́сноків, що Па́схою зветься.
Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
А первосвященики й книжники стали шукати, я́к би вбити Його, та боялись наро́ду.
Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
Сатана ж увійшов у Юду, зва́ного Іскаріо́т, одно́го з Дванадцятьо́х.
Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, я́к він видасть Його.
і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
І він обіцяв, і шукав відповідного ча́су, щоб їм видати Його без наро́ду.
І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
І настав день Опрі́сноків, коли пасху прино́сити в жертву нале́жало.
Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
І послав Він Петра та Івана, говорячи: „Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили́ ми“.
І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
А вони запитали Його: „Де́ Ти хочеш, щоб ми приготува́ли?“
Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
А Він їм відказав: „Ось, як бу́дете вхо́дити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він уві́йде.
А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
І скажіть до госпо́даря дому: Учитель питає тебе: „Де кімна́та, в якій споживу́ зо Своїми учнями пасху?“
і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
I він вам покаже велику го́рницю вистелену: там приготуйте“.
І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали́ там готува́ти пасху.
Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
А коли настав час, сів до сто́лу, і апо́столи з Ним.
І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
І промовив до них: „Я ду́же бажав спожи́ти цю пасху із вами, перш ніж муки прийму́.
І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
Бо кажу́ вам, що вже споживати не буду її, поки спо́вниться в Божому Царстві вона“.
кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: „Візьміть її, і поділіть між собою.
Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього пло́ду виноградного, доки Боже Царство не при́йде“.
Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: „Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спо́мин про Мене!“
І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
По вече́рі так само ж і чашу, говорячи: „Оця чаша — Нови́й Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зра́дника.
Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
Бо Син Лю́дський іде, як призна́чено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!“
Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
А вони почали́ між собою питати, котри́й з них мав би це вчинити?
І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
Була й суперечка між ними, хто з них більший.
Він же промовив до них: „Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчи́нцями звуться.
А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як слуга,
Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуго́вує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як слуга.
Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Ви ж оті, що перетривали зо Мною в споку́сах Моїх,
Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
і Я вам запові́тую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племе́н Ізраїлевих“.
щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
І промовив Господь: „Си́моне, Си́моне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересі́яти, мов ту пшеницю.
[Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
Я ж молився за тебе, щоб не зме́ншилась віра твоя; ти ж колись, як наве́рнешся, зміцни браттю свою!“
Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
А той відказав Йому: „Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!“
Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
Він же прорік: „Говорю́ тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене“...
Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!
І Він їм сказав: „Як Я вас посилав без кали́тки, і без торби, і без санда́ль, — чи вам бракувало чого?“ Вони ж відказали: „Нічо́го“.
І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
„А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай ві́зьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
Говорю бо Я вам, що ви́конатися на Мені має й це ось написане: „До злочинців Його зарахо́вано“. Бо те, що про Мене, вико́нується“.
Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
І сказали вони: „Господи, ось тут два мечі“. А Він їм відказав: „До́сить!“
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
І Він вийшов, і пішов за звича́єм на го́ру Оливну. А за Ним пішли учні Його.
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
А прийшовши на місце, сказав їм: „Моліться, щоб не впасти в спокусу“.
Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
А Він Сам, відійшовши від них, як докинути ка́менем, на коліна припав та й молився,
А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,
благаючи: „Отче, як волієш, — пронеси́ мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!“
промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
І Ангол із неба з'явився до Нього, — і додавав Йому сили.
З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
А як був у смерте́льній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю.
Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби́.
Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
І промовив до них: „Чого́ ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
І, коли Він іще говорив, ось наро́д з'явився, і один із Дванадцятьо́х, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!“].
Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
Ісус же промовив до нього: „Чи оце поцілу́нком ти, Юдо, видаєш Сина Лю́дського?“
Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
А ті, що були́ з Ним, як побачили, що́ має статись, сказали Йому: „Господи, — чи мече́м нам не вдарити?“
Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
І, один із них рубону́в раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому́.
І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
Та Ісус відізвався й сказав: „Лишіть, — уже до́сить!“ І, доторкнувшись до вуха його, у здоро́вив його.
Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
А до первосвящеників і вла́ди сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: „Немов на розбійника вийшли з меча́ми та ки́ями.
А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
Як щоденно Я з вами у храмі бував, не підне́сли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада те́мряви“.
Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
А схопи́вши Його, повели́ й привели́ у дім первосвященика. Петро ж зда́лека йшов слідкома́.
Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
Як розклали ж огонь серед дво́ру, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
А служни́ця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: „І цей був із Ним!“
Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
І відрікся від Нього він, тве́рдячи: „Не знаю я, жінко, Його!“
Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
Незаба́ром же другий побачив його та й сказав: „І ти від отих“. А Петро відказав: „Ні, чоловіче!“
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
І як ча́су минуло з годину, хтось інший твердив і казав: „Поправді, — і цей був із Ним, бо він галіле́янин“.
Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
А Петро відказав: „Чоловіче, — не відаю, про що́ ти говориш“... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: „Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“.
Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
А люди, які ув'язни́ли Ісуса, знуща́лися з Нього та били.
А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: „Пророкуй, хто́ то вдарив Тебе?“
вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
І багато інших богознева́г говорили на Нього вони...
І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
А коли настав день, то зібралися старші наро́ду, первосвященики й книжники, і повели́ Його в синедріо́н свій,
Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
і казали: „Коли Ти Христос, скажи нам“. А Він їм відповів: „Коли Я вам скажу́, — не повірите ви.
кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
Незаба́ром Син Лю́дський сидітиме по прави́ці сили Божої!“
Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
Тоді всі запитали: „То Ти Божий Син?“ А Він їм відповів: „Самі кажете ви, що то Я“.
Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.