Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
І зняли́ся всі їхні збори, і повели до Пилата Його.
Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
І заходились його винуватити, кажучи: “Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.”
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
Пилат спитав його: “Ти цар юдейський?” А Ісус у відповідь сказав до нього: “Ти кажеш.”
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби: “Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.”
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
Вони ж наполягали і кричали: “Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.”
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували.
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
Пилат промовив до них: “Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
Та вони всі разом закричали: “Убий цього, а відпусти нам Варавву!”
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в'язницю.
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
Та вони закричали: “Розіпни, розіпни його!”
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
І втретє він до них промовив: “Яке ж бо зло вчинив він? Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.”
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп'яти. І крик їхній переміг.
І Пилат присудив, щоб було́, як просили вони:
Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
Бо ось настануть дні, коли скажуть: Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Тоді почнуть вони горам казати: Впадьте на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?”
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!”
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це — Цар Юдейський.”
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
І ось був чоловік, на ім'я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.