Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
І зачали оскаржа́ти Його й говорити: „Ми стверди́ли, що Цей ворохо́бить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, — Христос Цар“.
Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.
І Пила́т запитав Його, кажучи: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він відказав йому в відповідь: „Сам ти кажеш“...
Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!
І Пилат сказав первосвященикам та до народу: „Я не знахо́джу жо́дної провини в Цій Люди́ні“.
Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.
А вони намагались, говорячи: „Він бунтує наро́д, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі“.
Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.
А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: „Хіба Він галіле́янин?“
Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.
І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебува́в тими днями.
Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.
Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього ча́су бажав Його бачити, — багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.
Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.
І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.
Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.
І стояли тут первосвященики й книжники, та завзя́то Його оскаржували.
Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.
Тоді Ірод із ві́йськом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобі́лу одіж, і відіслав до Пилата Його.
Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.
І того дня стали Ірод із Пилатом за при́ятелів між собою, бо давніш ворожне́ча між ними була́.
Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.
А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і наро́д,
Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,
і промовив до них: „Привели́ ви мені Чоловіка Цього́, як того́, що бунтує наро́д. А ось я перед вами розвідав, — і не знахо́джу в Люди́ні Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржуєте.
сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.
Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуго́вувало б, Він не вчинив.
Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;
Бо пови́нен був їм відпустити одно́го на свято.
[Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].
А наро́д став кричати й казати: Візьми Цього́, — відпусти ж нам Вара́вву!“
Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!
А той за повста́ння одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язни́ці.
Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.
І зно́ву сказав їм Пилат, хотячи́ відпустити Ісуса.
А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.
Та кричали вони й говорили: „Розіпни, розіпни Його!“
Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!
Він же втретє промовив до них: „Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуго́вувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу́“.
Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.
А вони сильним криком свого домага́лися, та вимагали розп'я́сти Його. І взяв го́ру крик їхній та первосвящеників.
Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.
відпустив їм Вара́вву, поса́дженого за повста́ння та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...
відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.
І як Його повели́, то схопи́ли якогось Си́мона із Кіріне́ї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!
І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.
А за Ним ішов на́товп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.
Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.
А Ісус обернувся до них та й промовив: „Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, — за собою ридайте й за ді́тьми своїми!
Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,
Бо ось дні настають, коли скажуть: „Блаженні неплідні, та утро́би, які не родили, і груди, що не годували“.
бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.
Тоді стануть казати гора́м: „Поспадайте на нас“, а узгі́р'ям: „Покрийте нас!“
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!
Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що́ буде сухому?“
Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?
І вели́ з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.
І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.
А коли прибули́ на те місце, що звуть „Черепо́вище“, розп'яли́ тут Його та злочинників, — одно́го право́руч, а одного ліво́руч.
І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.
Ісус же промовив: „Отче, відпусти їм, — бо не знають, що чинять вони!“ А як Його одіж ділили, то кидали же́реба.
Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.
А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старши́ни, говорячи: „Він інших спасав, — нехай Сам Себе ви́зволить, коли Він Христос, Божий Обра́нець!“
А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!
І вояки́ глузували з Нього: приступаючи, о́цет Йому подавали,
Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет
і казали: „Коли Цар Ти Юдейський, — спаси Себе Сам!“
і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!
Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: „Це — Цар Юдейський“.
Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.
А один із розп'я́тих злочинників став зневажати Його й говорити: „Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!“
Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!
Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: „Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?
Але ми справедливо засу́джені, і належну заплату за вчинки свої беремо́, — Цей же жодного зла не вчинив“.
Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!
І сказав до Ісуса: „Спогада́й мене, Господи, коли при́йдеш у Царство Своє!“
І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!
І промовив до нього Ісус: „Попра́вді кажу́ тобі: ти бу́деш зо Мною сьогодні в раю́!“
А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!
Наближалася шоста година, — і те́мрява стала по ці́лій землі аж до години дев'ятої.
І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;
І сонце затьми́лось, і в храмі завіса роздерлась надво́є.
померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.
І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!“ І це прорікши, Він духа віддав.
Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.
Коли ж сотник побачив, що́ сталось, він Бога просла́вив, говорячи: „Дійсно праведний був Чоловік Цей!“
Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!
І ввесь на́товп, який зійшовсь на видо́вище це, як побачив, що́ сталось, — бив у гру́ди себе та вертався.
Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.
Усі ж знайо́мі Його й ті жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це.
На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.
І ось муж, на ім'я́ йому Йо́сип, що був радником синедріону, люди́на шановна і праведна, —
Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,
не пристав він до ради та чину їх, — із Аримате́ї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства, —
з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;
цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.
підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;
І Йо́сип, знявши Його, обгорнув у полотно, і покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений, і що в ньому ніко́ли ніхто не лежав.
знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.
А жінки́, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідо́м, і вони бачили гро́ба, і як покладене тіло Його.
А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.