Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфа́нії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
І для Нього вече́рю там спра́вили, а Марта прислуго́вувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли.
Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
А Марія взяла літру мира, — з найдоро́жчого на́рду паху́чого, і намасти́ла Ісусові но́ги, і воло́ссям своїм Йому но́ги обтерла. І пахощі мира наповнили дім!
Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріо́тський, що мав Його видати:
Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
„Чому мира оцього за триста дина́рів не про́дано, та й не ро́здано вбогим?“
Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
А це він сказав не тому́, що про вбогих журився, а тому́, що був зло́дій: він мав скриньку на гроші, — і крав те, що вкида́ли.
Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
І промовив Ісус: „Позостав її ти, — це вона на день по́хорону заховала Мені.
А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!“
бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
А на́товп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприхо́дили не з-за Ісуса Само́го, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих.
Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
А первосвященики змо́вилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти,
Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,
бо багато з юдеїв з-за нього відхо́дили, та в Ісуса ввірували.
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
А другого дня, коли бе́зліч наро́ду, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,
Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
то взяли́ вони па́льмове ві́ття, і вийшли назу́стріч Йому та й кричали: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Цар Ізраїлів!“
Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
„Не бійся, до́чко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи́ на ослі молодому!“
Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
А учні Його спочатку́ того не зрозуміли були́, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому́.
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
Тоді свідчив наро́д, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гро́бу, і воскресив його з мертвих.
Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
Через це й зустрів на́товп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
Фарисеї тоді між собою казали: „Ви бачите, що нічо́го не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!“
А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі ге́ллени.
Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаї́ди Галілейської, і просили його та казали: „Ми хочемо, пане, побачити Ісуса“.
Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають.
Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
Ісус же їм відповідає, говорячи: „Надійшла́ година, щоб Син Лю́дський просла́вивсь.
А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
Поправді, поправді кажу́ вам: коли зе́рно пшеничне, як у землю впаде́, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясни́й принесе́.
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж нена́видить душу свою на цім світі, — збереже її в вічне життя.
Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошану́є Отець.
Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Затривожена зараз душа Моя. І що Я пові́м? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю́...
Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
Прослав, Отче, Ім'я́ Своє!“ Залуна́в тоді голос із неба: „І прославив, — і зно́ву прославлю!“
Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
А наро́д, що стояв і почув, говорив: „Загреміло"! Інші казали: „Це ангол Йому говорив“!
А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
Ісус відповів і сказав: „Не для Мене цей голос луна́в, а для вас.
У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде ви́гнаний звідси тепер.
Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
І, як буду підне́сений з землі, то до Себе Я всіх притягну́“.
Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
А Він це говорив, щоб зазна́чити, якою то смертю Він має померти.
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
А наро́д відповів Йому́: „Ми чули з Зако́ну, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Лю́дському Сину потрібно підне́сеному бути? Хто такий Цей Син Лю́дський?“
А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
І сказав їм Ісус: „Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас те́мрява не обгорну́ла. А хто в те́мряві ходить, не знає, куди він іде.
Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали“. Промовивши це, Ісус відійшов, і схова́вся від них.
Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували,
Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
щоб спра́вдилось слово пророка Ісаї, який провіща́в: „Хто повірив тому́, що ми, Господи, чули, а Господнє раме́но кому́ об'яви́лось?“
щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
Тому́ не могли вони вірити, що зно́ву Ісая прорік:
Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
„Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не наверну́лись, щоб Я їх уздоро́вив!“
Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіща́в.
Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
Проте́ багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, — щоб не вигнано їх із синагоги.
Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу.
вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
А Ісус підняв голос, та й промовляв: „Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене.
Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене.
І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у те́мряві не зоставався.
Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу́, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ.
Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю́: те слово, що Я говорив, — останнього дня воно бу́де судити його!
Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, — то Він Мені заповідь дав, що́ Я маю казати та що́ говорити.
Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.