Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Перед святом же Пасхи Ісус, знавши, що настала годи́на Йому́ перейти до Отця з цього світу, полюбивши Своїх, що на світі були́, до кінця полюбив їх.
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
Під час же вече́рі, як диявол уже був укинув у серце синові Си́мона — Юді Іскаріотському, щоб він видав Його́,
І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
то Ісус, знавши те, що Отець віддав все Йому в руки, і що від Бога прийшов Він, і до Бога відходить,
Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника́ й підпері́зується.
встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
Пото́му налив Він води до вмива́льниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушнико́м, що ним був підпере́заний.
Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
І підходить до Си́мона Петра, а той каже Йому: „Ти, Господи, ми́тимеш но́ги мені?“
Підходить, отже, і до Симона Петра, — та той йому: «Ти, Господи, — мені вмивати ноги?»
Ісус відказав і промовив йому: „Що́ Я роблю́, ти не знаєш тепер, але опісля́ зрозумієш“.
Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
Говорить до Нього Петро: „Ти повік мені ніг не обмиєш!“ Ісус відповів йому: „Коли́ Я не вмию тебе, — ти не матимеш частки зо Мною“.
Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» — «Коли я тебе не вмию, — одрікає Ісус, — то не матимеш зо мною частки.»
До Нього проказує Си́мон Петро: „Господи, — не самі мої но́ги, а й руки та го́лову!“
«Господи, — проказує до нього Симон Петро, — то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
Ісус каже йому: „Хто обмитий, тільки но́ги обмити потребу́є, бо він чистий увесь. І ви чисті, — та не всі“.
А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та — не всі.»
Бо Він знав Свого зра́дника, тому то сказав: „Ви чисті не всі“.
Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
Коли ж пообмива́в їхні но́ги, і одежу Свою Він надів, засів зно́ву за стіл і промовив до них: „Чи знаєте ви, що́ Я зробив вам?
Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
Ви Мене називаєте: Учитель і Госпо́дь, — і добре ви кажете, бо Я є.
Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
А коли обмив ноги вам Я, Госпо́дь і Вчитель, то повинні й ви один о́дному ноги вмивати.
Тож коли вмив вам ноги я — Господь і Учитель, — то й ви повинні обмивати ноги один одному.
Бо то Я вам при́клада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив.
Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
Поправді, поправді кажу́ вам: Раб не більший за пана свого́, послане́ць же не більший від того, хто вислав його.
Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!
Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
Не про всіх вас кажу́. Знаю Я, кого вибрав, але щоб збуло́ся Писа́ння: „Хто хліб споживає зо Мною, підняв той на Мене п'яту́ свою!“
Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
Уже тепер вам кажу́, перше ніж те настане, щоб як станеться, ви ввірували, що то Я.
Ось нині говорю вам, перед тим як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я — Сущий.
Поправді, поправді кажу́ вам: Хто приймає Мого посланця́, той приймає Мене; хто ж приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене!“
Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає — приймає того, який послав мене.»
Промовивши це, затривожився духом Ісус, і осві́дчив, говорячи: „Поправді, поправді кажу́ вам, що один із вас видасть Мене!“
Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
І озиралися учні один на одно́го, непевними бувши, про кого Він каже.
Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.
А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
От цьому кивну́в Си́мон Петро та й шепну́в: „Запитай, — хто б то був, що про нього Він каже?“
До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
І, пригорну́вшись до ло́ня Ісусового, той говорить до Нього: „Хто́ це, Господи?“
Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
Ісус же відказує: „Це той, кому, умочивши, подам Я куска́“. І, вмочивши куска́, подав синові Си́мона, — Юді Іскаріо́тському!
«Той, — відповів Ісус, — кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
За тим же куско́м тоді в нього ввійшов сатана́. А Ісус йому каже: „Що́ ти робиш — роби швидше“.
І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш — негайно роби!» — сказав йому Ісус.
Але жоден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чо́го сказав Він йому.
Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
А тому́, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі ду́мали, ніби каже до нього Ісус: „Купи, що потрібно на свято для нас“, або щоб убогим подав що.
А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, — чи щоб роздав щось бідним.
А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.
І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: „Тепер ось просла́вивсь Син Лю́дський, і в Ньому просла́вився Бог.
І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог просла́вить у Собі, і зараз прославить Його!
І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, — і прославить його незабаром.
Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але́ — як сказав Я юдеям: „Куди Я йду, туди ви прибути не можете“, — те й вам говорю́ Я тепер.
Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, — так само й вам повідаю нині.
Нову́ заповідь Я вам даю: Любіть один о́дного! Як Я вас полюбив, так любіть один о́дного й ви!
Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
По то́му пізнають усі, що ви учні Мої, як бу́дете мати любов між собою“.
З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
А Симон Петро Йому каже: „Куди, Господи, ідеш Ти?“ Ісус відповів: „Куди Я йду, туди ти́ тепер іти за Мною не можеш, але по́тім ти підеш за Мною“.
Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
Говорить до Нього Петро: „Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не мо́жу? За Те́бе я душу свою́ покладу́!“
Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»