Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
Фарисеи узнали, что Иисус приобретает и крестит больше учеников, чем Иоанн.
хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
На самом же деле, Иисус не крестил людей, это делали его ученики. Иисусу стало об этом известно,
Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.
и Он покинул Иудею, и отправился обратно в Галилею.
І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.
По дороге в Галилею Иисусу пришлось проходить через Самарию.
Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.
И вот Он пришёл в город в Самарии, называемый Сихарь, неподалёку от земли, которую Иаков подарил своему сыну Иосифу.
Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
В той местности находился колодец Иакова, и Иисус, устав с дороги, сел у того колодца. Было близко к полудню.
Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“
Одна самаритянка пришла к колодцу набрать воды, и Иисус обратился к ней: "Дай мне попить".
Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.
Ученики же Его в это время отправились в город купить еды.
Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.
Самаритянка спросила: "Как это Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, пить?" Ибо иудеи не общались с самаритянами.
Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.
Иисус ответил: "Если бы ты знала, что Бог даёт людям и Кто это просит тебя: "Дай Мне попить", то ты сама просила бы Меня, и Я дал бы тебе живой воды".
Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
Женщина сказала Ему: "Господин, ведь у Тебя даже нет ведра, а колодец глубок. Где же Ты возьмёшь эту святую воду?
Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“
Неужели же Ты превосходишь нашего праотца Иакова, который дал нам этот колодец, и сам пил из него со своими детьми и скотом!"
Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.
Иисус ответил ей на это: "Всякого, кто попьёт этой воды, вскоре снова будет мучить жажда,
А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.
тот же, кто попьёт воды, которую Я дам ему, больше никогда не испытает жажды. Ибо вода, которую Я дам ему, превратится внутри него в животворный источник, приносящий вечную жизнь".
Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.
Женщина сказала: "Господин, дай мне этой воды, чтобы я никогда больше не испытывала жажды и чтобы мне не пришлось больше приходить сюда за водой".
Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.
Он сказал ей: "Пойди, приведи сюда своего мужа".
Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
В ответ женщина сказала: "У меня нет мужа". Иисус сказал: "Ты правду сказала, что у тебя нет мужа!
Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.
У тебя было их пятеро, а тот, с кем живёшь сейчас, не муж тебе! Ты правду сказала".
Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.
Женщина сказала: "Я вижу, Господи, что Ты пророк.
Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.
Наши отцы приходили для поклонения на эту гору. Но вы, иудеи, утверждаете, что люди должны идти для поклонения только в Иерусалим".
Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.
Иисус ответил: "Женщина, поверь Мне, приближается время, когда поклоняться Отцу нашему будете вы не здесь, на этой горе, и не в Иерусалиме.
Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
Вы, самаритяне, поклоняетесь чему-то, чего не понимаете. Мы же, иудеи, понимаем чему поклоняемся, ибо спасение приходит от иудеев.
Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.
Но приближается время, и уже настало, когда истинные почитатели станут поклоняться Отцу по духу и истине. Именно таких ищет Отец наш.
Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.
Бог есть Дух, и потому те, кто Ему поклоняются, должны поклоняться Ему в духе и истине".
Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.
Женщина сказала: "Я знаю, что приближается Мессия. Когда Он явится, то расскажет нам обо всём".
Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.
Иисус ответил ей: "Я, Кто говорю с тобой, и есть Мессия".
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“
В это время возвратились Его ученики и очень удивились, что Он разговаривает с женщиной. Но никто не спросил Его: "Чего Ты хочешь от неё?" или "Почему Ты разговариваешь с ней?"
Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:
Женщина оставила свой кувшин с водой и возвратилась обратно в город. Она сказала людям:
„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“
"Пойдёмте со мной, и вы увидите Человека, который рассказал мне обо всём, что я делала в жизни! Может, Он и есть Христос, как вы думаете?"
Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“
Тем временем ученики Иисуса упрашивали Его: "Учитель, поешь чего-нибудь!"
А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.
Но Он сказал им: "У Меня есть такая пища, о которой вы и не знаете!"
Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“
Тогда Его ученики стали спрашивать друг у друга: "Может быть, кто-то принёс Ему еды?"
Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.
Иисус же ответил на это: "Моя пища в том, чтобы исполнять волю Пославшего Меня и закончить порученную Мне работу.
Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!
Засевая поле, вы часто говорите: "Ещё четыре месяца, а там и жатва". Так и Я вам говорю: "Откройте глаза свои и посмотрите на поля: они уже созрели для жатвы.
А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.
Тот, кто жнёт, уже получает плату и собирает урожай для вечной жизни, чтобы и сеятель и жнец оба могли радоваться.
Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.
Правдива пословица: один сеет, другой жнёт.
Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.
Я послал вас, чтобы жали вы то, над чем не трудились сами. Другие трудились, а вы собрали плоды их трудов".
З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“
Многие самаритяне из того города уверовали в Иисуса, потому что эта женщина сказала им о Нём: "Он рассказал мне обо всём, что я когда-либо делала".
А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
Самаритяне пошли к Иисусу и попросили Его остаться с ними, и Он оставался с ними два дня.
Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
И многие ещё уверовали, услышав, что рассказывал им Иисус.
А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“
Они сказали той женщине: "Сначала мы уверовали в Иисуса от того, что ты нам рассказала. Теперь же мы верим в Него, потому что сами услышали, и верим, что Этот Человек в самом деле Спаситель мира".
Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
Два дня спустя Иисус покинул Самарию и отправился в Галилею.
Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.
Ибо ещё ранее Иисус Сам сказал, что пророка не чтут в своём отечестве.
А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
И когда Он пришёл в Галилею, галилеяне радушно приняли Его. Эти люди видели всё то, что Иисус совершил во время праздника Пасхи в Иерусалиме, ибо они также были на том празднестве.
Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.
Иисус снова отправился в город Кану в Галилее, где Он превратил воду в вино. В это время в городе Капернауме жил один из царских чиновников, и сын его был очень болен.
Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
Когда этот чиновник узнал, что Иисус пришёл из Иудеи в Галилею, он пришёл к Иисусу и стал умолять, чтобы Он пришёл в Капернаум и исцелил его сына, ибо тот был при смерти.
Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“
Иисус сказал ему: "О люди, если вы не видите чудес и знамений, значит не хотите верить!"
Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“
Царский чиновник просил Иисуса: "Господи, приди, пока мой сын не умер!"
Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
Иисус ответил: "Иди домой. Твой сын будет жить". Человек поверил словам Иисуса и пошёл домой.
А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.
По дороге в родной город он встретил своих слуг, которые сказали ему, что его сын будет жить.
А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.
Он спросил их, когда ребёнку стало лучше, и они сказали: "Жар спал у него вчера около часа пополудни".
Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.
И тогда отец мальчика понял, что это случилось в тот самый час, когда Иисус сказал ему: "Твой сын будет жить". И он уверовал в Иисуса, а вместе с ним и все его домочадцы.