Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.
А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Ветесда́ по-єврейському зветься, що мала п'ять ґа́нків.
Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.
У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду пору́шено.
У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.
Бо ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший ула́зив, як воду пору́шено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворо́бу.
Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].
А був там один чоловік, що тридцять і вісім ро́ків був недужим.
Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.
Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він ча́су слабує, говорить до нього: „Хочеш бути здоровим?“
Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?
Відповів Йому хворий: „Пане, я не маю люди́ни, щоб вона, як порушено воду, до купа́льні всадила мене. А коли я прихо́джу, то передо мною вже інший ула́зить“.
Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.
Говорить до нього Ісус: „Уставай, візьми ложе своє — та й ходи!“
Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!
І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє — та й ходив. Того ж дня субота була́,
І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.
тому́ то сказали юдеї вздоро́вленому: „Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого“.
Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.
А він відповів їм: „Хто мене вздоро́вив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє — та й ходи“.
Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!
А вони запитали його: „Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє — та й ходи?“
Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?
Та не знав уздоро́влений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від наро́ду, що був на тім місці.
Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.
Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: „Ось ви́дужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!“
Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.
Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоро́вив його, то Ісус.
Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.
І тому́ зачали́ юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.
А Ісус відповів їм: „Отець Мій працює аж досі, — працюю і Я“.
Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.
І тому́ то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу пору́шував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим ро́блячись Богові рівним.
Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.
Відповів же Ісус і сказав їм: „Поправді, поправді кажу́ вам: Син нічо́го робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що ро́бить Отець; бо що робить Він, те так само й Син ро́бить.
У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.
Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивува́лись.
Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.
Бо як мертвих Отець воскрешає й ожи́влює, так і Син, кого хоче, ожи́влює.
Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,
Бо Отець і не судить ніко́го, а ввесь суд віддав Синові,
оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,
щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, — не шанує Отця, що послав Його.
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.
Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає сло́ва Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, — життя вічне той має, і на суд не прихо́дить, але перейшов він від смерти в життя.
Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.
Поправді, поправді кажу́ вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.
І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він — Людський Син.
І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.
Не дивуйтесь цьому́, бо надхо́дить година, коли всі, хто в гроба́х, — Його голос почують,
Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;
і повихо́дять ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а котрі́ зло чинили, на воскре́сення Су́ду.
і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.
Я нічого не мо́жу роби́ти Сам від Себе. Як Я чую, суджу́, і Мій суд справедливий, — не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].
Коли сві́дчу про Себе Я Сам, то свідо́цтво Моє неправдиве.
Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.
Є Інший, Хто сві́чить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідо́цтво, яким сві́дчить про Мене.
Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.
Ви послали були́ до Івана, і він сві́дчив про правду.
Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.
Та Я не від людини свідо́цтва приймаю, але це говорю́, щоб були ви спасені.
Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.
Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли поті́шитись світлом його.
Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.
Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню́, самі сві́дчать про Мене, що Отець Мене послав!
Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
Та й Отець, що послав Мене, Сам засві́дчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніко́ли, ані виду Його не бачили.
І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,
Навіть сло́ва Його ви не маєте, щоб у вас перебува́ло, бо не вірите в То́го, Кого Він послав.
і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.
Дослідіть но Писа́ння, бо ви ду́маєте, що в них маєте вічне життя, — вони ж сві́дчать про Мене!
Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.
Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.
Я прийшов у Йме́ння Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж при́йде інший у йме́ння своє, того при́ймете ви.
Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.
Як ви можете вірувати, коли славу один від одно́го приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не пра́гнете ви?
Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?
Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, — є, хто вас винуватити бу́де, — Мойсей, що на нього наді́єтесь ви!
Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.
Коли́ б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.