Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверія́дського моря.
Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.
А за Ним ішла бе́зліч народу, бо бачили чу́да Його, що чинив над недужими.
І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.
Ісус же на го́ру зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.
Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.
А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка бе́зліч наро́ду до Нього йде, говорить Пилипові: „Де́ ми купимо хліба, щоб вони поживи́лись?“
Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?
Він же це говорив, його випробо́вуючи, бо знав Сам, що́ Він має робити.
Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.
Пилип Йому відповідь дав: „І за двісті дина́ріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай тро́хи дістав“.
Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.
Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Си́мона Петра:
Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:
„Є тут хлопчи́на один, що має п'ять я́чних хлібів та дві рибі, але що́ то на бе́зліч таку!“
Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?
А Ісус відказав: „Скажіть лю́дям сідати!“ А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.
А Ісус узяв хліби́, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.
І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: „Позбирайте куски позоста́лі, щоб ніщо не загинуло“.
Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.
І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдця́м із п'яти я́чних хлібів.
Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.
А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: „Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!“
Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.
Спостерігши ж Ісус, що вони мають за́мір прийти та забрати Його, щоб настанови́ти царем, знов на го́ру пішов Сам один.
Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.
А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,
І, ввійшовши до чо́вна, на другий бік моря вони попливли́, до Капернау́му. І те́мрява вже наступила була́, а Ісус ще до них не прихо́див.
і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.
Від великого ж вітру, що віяв, хвилюва́лося море.
А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.
Як вони ж пропливли́ стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до чо́вна зближається, — і їх страх обгорну́в.
Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.
І хотіли вони взяти до чо́вна Його; та чо́вен зараз пристав до землі, до якої пливли́.
Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.
А наступного дня той наро́д, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого чо́вна, крім одно́го того́, що до нього ввійшли були учні Його, не було́, і що до чо́вна не вхо́див Ісус із Своїми учнями, але відпливли́ самі учні.
Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,
А тим ча́сом із Тіверія́ди припливли́ човни́ інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;
Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни́ посідали самі й прибули́ до Капернауму, — і шукали Ісуса.
побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.
І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: „Коли Ти прибув сюди, Учителю?“
І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?
Відповів їм Ісус і сказав: „Поправді, поправці кажу́ вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наси́тились.
Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.
Пильнуйте не про пожи́ву, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Лю́дський, бо запечатав Його Бог Отець“.
Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.
Сказали ж до Нього вони: „Що́ ми маємо почати, щоб роби́ти діла Божі?“
Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?
Ісус відповів і сказав їм: „Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав“.
Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.
А вони відказали Йому: „Яке ж знаме́но Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли́ Тобі віри? Що Ти робиш?“
Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?
Наші отці́ їли ма́нну в пустині, як написано: „Хліб із неба їм дав на поживу“.
Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.
А Ісус їм сказав: „Поправді, поправді кажу́ вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові“.
Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.
А вони відказали до Нього: „Давай, Господи, хліба такого нам за́вжди!“
Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.
Ісус же сказав їм: „Я — хліб життя. Хто до Мене прихо́дить, — не голодува́тиме він, а хто вірує в Мене, — ніко́ли не пра́гнутиме.
Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.
Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.
Усе при́йде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.
Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.
Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскреси́в те останнього дня.
Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.
Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня“.
Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Тоді стали юдеї ре́мствувати на Нього, що сказав: „Я той хліб, що з неба зійшов“.
Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;
І казали вони: „Хіба Він не Ісус, син Йо́сипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?“
і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?
А Ісус відповів і промовив до них: „Не ремствуйте ви між собою!
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.
Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.
У Пророків написано: „І всі бу́дуть від Бога навче́ні.“ Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.
Це не значить, щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.
Поправді, поправді кажу́ Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.
Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.
То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.
Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світу дам“.
Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.
Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: „Як же Він може дати нам тіла спожити?“
Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?
І сказав їм Ісус: „Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Лю́дського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, — і того воскрешу́ Я останнього дня.
Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.
Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.
Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебува́є, а Я в ньому.
Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.
Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.
То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли ма́нну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде пові́к!“
Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.
Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.
А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: „Жорстока це мова! Хто́ слухати може її?“
Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?
А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ре́мствують, промовив до них: „Чи оце вас споку́шує?
Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?
А що ж, як побачите Лю́дського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?
То Дух, що ожи́влює, тіло ж не помагає нічого. Слова́, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.
Але є дехто з вас, хто не вірує“. Бо Ісус знав споча́тку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.
І сказав Він: „Я тому́ й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця да́не те“.
І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.
Із того ча́су відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.
І сказав Ісус Дванадцятьо́м: „Чи не хочете й ви́ відійти?“
Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?
Відповів Йому Си́мон Петро: „До ко́го ми пі́демо, Господи? Ти маєш слова́ життя вічного.
Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,
Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!“
і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.
Відповів їм Ісус: „Чи не Дванадцятьо́х Я вас вибрав? Та один із вас дия́вол“.
Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.