Переклад Огієнка

Darby Bible Translation

А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: „Якщо ви не обріжетеся за звича́єм Мойсеєвим, то спастися не можете“.

The Dispute over Circumcision

And certain persons, having come down from Judaea, taught the brethren, If ye shall not have been circumcised according to the custom of Moses, ye cannot be saved.

2

Коли ж суперечка повстала й чимале змага́ння в Павла́ та в Варнави з ними, то постановили, щоб Павло́ та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апо́столів й старших у Єрусалим.

2

A commotion therefore having taken place, and no small discussion on the part of Paul and Barnabas against them, they arranged that Paul and Barnabas, and certain others from amongst them, should go up to Jerusalem to the apostles and elders about this question.

3

Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікі́ю та Самарі́ю, розповідаючи про поганське наве́рнення, і радість велику чинили всім браттям.

3

They therefore, having been set on their way by the assembly, passed through Phoenicia and Samaria, relating the conversion of [those of] the nations. And they caused great joy to all the brethren.

4

Коли ж в Єрусалим прибули́ вони, були прийняті Церквою, та апо́столами, та старши́ми, і вони розповіли́, як багато вчинив Бог із ними.

4

And being arrived at Jerusalem, they were received by the assembly, and the apostles, and the elders, and related all that God had wrought with them.

5

Але дехто, що вві́рували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрі́зувати й наказати, щоб Зако́на Мойсеєвого берегли.

5

The Council at Jerusalem

And some of those who were of the sect of the Pharisees, who believed, rose up from among [them], saying that they ought to circumcise them and enjoin them to keep the law of Moses.

6

І зібрались апо́столи й старші, щоб розглянути справу оцю.

6

And the apostles and the elders were gathered together to see about this matter.

7

Як велике ж змага́ння повстало, Петро встав і промовив до них: „Мужі-браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене́, щоб погани почули слово Єва́нгелії через у́ста мої, та й увірували.

7

And much discussion having taken place, Peter, standing up, said to them, Brethren, *ye* know that from the earliest days God amongst you chose that the nations by my mouth should hear the word of the glad tidings and believe.

8

І засві́дчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,

8

And the heart-knowing God bore them witness, giving [them] the Holy Spirit as to us also,

9

і між нами та ними різни́ці Він жодної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.

9

and put no difference between us and them, having purified their hearts by faith.

10

Отож, чого Бога тепер споку́шуєте, щоб учням на шию покласти ярмо́, якого ані наші отці, ані ми не здола́ли поне́сти?

10

Now therefore why tempt ye God, by putting a yoke upon the neck of the disciples, which neither our fathers nor we have been able to bear?

11

Та ми віруємо, що спасе́мося благода́ттю Господа Ісуса так само, як і вони“.

11

But we believe that we shall be saved by the grace of the Lord Jesus, in the same manner as they also.

12

І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знаме́на та чу́да вчинив через них Бог між поганами!

12

And all the multitude kept silence and listened to Barnabas and Paul relating all the signs and wonders which God had wrought among the nations by them.

13

Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: „Мужі-браття, послухайте також мене.

13

And after they had held their peace, James answered, saying, Brethren, listen to me:

14

Си́мон ось розповів, як зглянувся Бог від поча́тку, щоб вибрати люд із поганів для Йме́ння Свого.

14

Simon has related how God first visited to take out of [the] nations a people for his name.

15

І пророчі слова́ з цим погоджуються, як написано:

15

And with this agree the words of the prophets; as it is written:

16

„Пото́му вернуся, і відбуду́ю Давидову ски́нію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,

16

After these things I will return, and will rebuild the tabernacle of David which is fallen, and will rebuild its ruins, and will set it up,

17

щоб шукали Господа люди зосталі та всі наро́ди, над якими Ім'я́ Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!

17

so that the residue of men may seek out the Lord, and all the nations on whom my name is invoked, saith [the] Lord, who does these things

18

Господе́ві відвіку відо́мі всі вчинки Його“.

18

known from eternity.

19

Тому ду́маю я, щоб не турбувати поган, що до Бога наверта́ються,

19

Wherefore *I* judge, not to trouble those who from the nations turn to God;

20

але написати до них, щоб стри́мувались від занечи́щення і́дольського, та від блу́ду, і задушени́ни, і від кро́ви.

20

but to write to them to abstain from pollutions of idols, and from fornication, and from what is strangled, and from blood.

21

Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавенда́вна, і щосуботи читають його в синагогах“.

21

For Moses, from generations of old, has in every city those who preach him, being read in the synagogues every sabbath.

22

Тоді постановили апо́столи й старші з ці́лою Церквою вибрати му́жів із них, і послати до Антіохі́ї з Павло́м та Варна́вою Юду, що зветься Варса́вва, і Силу, му́жів проводирів між братами,

22

The Letter to the Gentile Believers

Then it seemed good to the apostles and to the elders, with the whole assembly, to send chosen men from among them with Paul and Barnabas to Antioch, Judas called Barsabas and Silas, leading men among the brethren,

23

написавши свої́ми руками оце́: „Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохі́ї, і Си́рії, і Кілікі́ї: Вітаємо вас!

23

having by their hand written [thus]: The apostles, and the elders, and the brethren, to the brethren who are from among [the] nations at Antioch, and [in] Syria and Cilicia, greeting:

24

Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не дору́чували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,

24

Inasmuch as we have heard that some who went out from amongst us have troubled you by words, upsetting your souls, [saying that ye must be circumcised and keep the law]; to whom we gave no commandment;

25

то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб о́браних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павло́м,

25

it seemed good to us, having arrived at a common judgment, to send chosen men to you with our beloved Barnabas and Paul,

26

людьми́ тими, що ду́ші свої віддали́ за Ім'я́ Господа нашого Ісуса Христа.

26

men who have given up their lives for the name of our Lord Jesus Christ.

27

Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.

27

We have therefore sent Judas and Silas, who themselves also will tell you by word [of mouth] the same things.

28

Бо зво́лилось Духові Святому і нам, — тягару́ вже нія́кого не наклада́ти на вас, окрім цього необхідного:

28

For it has seemed good to the Holy Spirit and to us to lay upon you no greater burden than these necessary things:

29

стри́муватися від ідольських жертов та крови, і задушени́ни, та від блу́ду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!“

29

to abstain from things sacrificed to idols, and from blood, and from what is strangled, and from fornication; keeping yourselves from which ye will do well. Farewell.

30

Посланці́ ж прийшли в Антіохі́ю, і, зібравши наро́д, доручили листа.

30

The Believers at Antioch Rejoice

They therefore, being let go, came to Antioch, and having gathered the multitude delivered to [them] the epistle.

31

А перечитавши, раділи з поті́шення того.

31

And having read it, they rejoiced at the consolation.

32

А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьо́рували та зміцняли братів.

32

And Judas and Silas, being themselves also prophets, exhorted the brethren with much discourse, and strengthened them.

33

А як перебули́ вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.

33

And having passed some time [there], they were let go in peace from the brethren to those who sent them.

34

Але Сила схотів лиши́тися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.

35

А Павло з Варнавою в Антіохії жили́, навчаючи та благові́стячи ра́зом із іншими багатьома́ Слово Господнє.

35

And Paul and Barnabas stayed in Antioch, teaching and announcing the glad tidings, with many others also, of the word of the Lord.

36

А по декількох днях промовив Павло́ до Варнави: „Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробува́ють“.

36

Paul's Second Missionary Journey

But after certain days Paul said to Barnabas, Let us return now and visit the brethren in every city where we have announced the word of the Lord, [and see] how they are getting on.

37

А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що зва́ний був Ма́рком.

37

And Barnabas proposed to take with [them] John also, called Mark;

38

Та Павло́ вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.

38

but Paul thought it not well to take with them him who had abandoned them, [going back] from Pamphylia, and had not gone with them to the work.

39

І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Ма́рка, і попли́нув до Кіпру.

39

There arose therefore very warm feeling, so that they separated from one another; and Barnabas taking Mark sailed away to Cyprus;

40

А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благода́ті братами доручений.

40

but Paul having chosen Silas went forth, committed by the brethren to the grace of God.

41

І проходив він Си́рію та Кілікі́ю, Церкви́ зміцнюючи.

41

And he passed through Syria and Cilicia, confirming the assemblies.

Паралельне читання

Переклад Огієнка

Darby Bible Translation

Дії 15

Acts 15