Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New Living Translation
І прибув він у Де́рвію й Лі́стру. І ото був там один учень, на ім'я́ Тимофій, син наве́рненої однієї юде́янки, а ба́тько був ге́ллен.
Paul’s Second Missionary Journey
Paul went first to Derbe and then to Lystra, where there was a young disciple named Timothy. His mother was a Jewish believer, but his father was a Greek.
Paul went first to Derbe and then to Lystra, where there was a young disciple named Timothy. His mother was a Jewish believer, but his father was a Greek.
Добре свідо́цтво про нього давали брати, що були в Лі́стрі та в Іконі́ї.
Павло захотів його взяти з собою, — і, взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був ге́ллен.
so Paul wanted him to join them on their journey. In deference to the Jews of the area, he arranged for Timothy to be circumcised before they left, for everyone knew that his father was a Greek.
Як міста ж перехо́дили, то їм передавали, щоб вони берегли оті постано́ви, які видали в Єрусалимі апо́столи та старші.
Then they went from town to town, instructing the believers to follow the decisions made by the apostles and elders in Jerusalem.
А Церкви́ змі́цнювалися в вірі, і щоденно зростали кі́лькістю.
So the churches were strengthened in their faith and grew larger every day.
А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну гала́тську.
A Call from Macedonia
Next Paul and Silas traveled through the area of Phrygia and Galatia, because the Holy Spirit had prevented them from preaching the word in the province of Asia at that time.
Дійшовши ж до Мі́зії, хотіли піти до Віті́нії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Обминувши ж Мі́зію, прибули́ до Троа́ди.
So instead, they went on through Mysia to the seaport of Troas.
І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македо́нянин став перед ним і благав його, кажучи: „Прийди в Македо́нію, і нам поможи!“
That night Paul had a vision: A man from Macedonia in northern Greece was standing there, pleading with him, “Come over to Macedonia and help us!”
Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македо́нію, зрозумівши, що Госпо́дь нас покликав звіщати їм Єва́нгелію.
Тож відпливши з Троа́ди, прибули́ ми навпрост у Самотра́кію, а другого дня до Неа́поля,
Lydia of Philippi Believes in Jesus
We boarded a boat at Troas and sailed straight across to the island of Samothrace, and the next day we landed at Neapolis.
звідтіля ж у Фили́пи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули́ ми в цім місті днів кілька.
From there we reached Philippi, a major city of that district of Macedonia and a Roman colony. And we stayed there several days.
Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звича́єм, було місце молитви, і, посідавши, розмовляли з жінками, що посхо́дились.
On the Sabbath we went a little way outside the city to a riverbank, where we thought people would be meeting for prayer, and we sat down to speak with some women who had gathered there.
Прислуха́лася й жінка одна, що звалася Лі́дія, купчиха кармази́ном з міста Тіяті́р, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
One of them was Lydia from Thyatira, a merchant of expensive purple cloth, who worshiped God. As she listened to us, the Lord opened her heart, and she accepted what Paul was saying.
А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: „Якщо ви признали, що вірна я Господе́ві, то прийдіть до госпо́ди моєї й живіть“. І змусила нас.
She and her household were baptized, and she asked us to be her guests. “If you agree that I am a true believer in the Lord,” she said, “come and stay at my home.” And she urged us until we agreed.
І сталось, як ми йшли на молитву, то нас перестріла служни́ця одна, що мала віщу́нського духа, яка ворожби́тством давала великий прибу́ток панам своїм.
Paul and Silas in Prison
One day as we were going down to the place of prayer, we met a slave girl who had a spirit that enabled her to tell the future. She earned a lot of money for her masters by telling fortunes.
Вона йшла слідкома́ за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: „Оці люди — це раби Всеви́шнього Бога, що вам провіщають дорогу спасі́ння!“
She followed Paul and the rest of us, shouting, “These men are servants of the Most High God, and they have come to tell you how to be saved.”
І багато днів вона це робила. І обуривсь Павло, і, обернувшись, промовив до духа: „У Ім'я́ Ісуса Христа велю я тобі — вийди з неї!“ І того ча́су той вийшов.
This went on day after day until Paul got so exasperated that he turned and said to the demon within her, “I command you in the name of Jesus Christ to come out of her.” And instantly it left her.
А пани її, бачивши, що пропала надія на їхній прибу́ток, схопи́ли Павла й Силу, і потягли їх на ринок до старши́х.
Her masters’ hopes of wealth were now shattered, so they grabbed Paul and Silas and dragged them before the authorities at the marketplace.
Коли ж їх привели́ до начальників, то сказали: „Ці люди, юдеї, наше місто бунтують,
“The whole city is in an uproar because of these Jews!” they shouted to the city officials.
і навчають звича́їв, яких нам, римля́нам, не годиться приймати, ані вико́нувати“.
“They are teaching customs that are illegal for us Romans to practice.”
І на́товп піднявся на них. А начальники здерли одежу із них, та звеліли їх рі́зками сі́кти.
A mob quickly formed against Paul and Silas, and the city officials ordered them stripped and beaten with wooden rods.
І, завдавши багато їм ран, посадили в в'язницю, наказавши в'язничному дозо́рцеві, щоб їх пильно стеріг.
They were severely beaten, and then they were thrown into prison. The jailer was ordered to make sure they didn’t escape.
Одержавши такого нака́за, той їх повкида́в до внутрішньої в'язниці, а їхні но́ги забив у коло́ди.
So the jailer put them into the inner dungeon and clamped their feet in the stocks.
А півні́чної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'я́знені слухали їх.
Around midnight Paul and Silas were praying and singing hymns to God, and the other prisoners were listening.
І ось на́гло повстало велике трясі́ння землі, аж основи в'язни́чні були захита́лися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайда́ни з усіх поспада́ли.
Suddenly, there was a massive earthquake, and the prison was shaken to its foundations. All the doors immediately flew open, and the chains of every prisoner fell off!
Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'я́знені.
The jailer woke up to see the prison doors wide open. He assumed the prisoners had escaped, so he drew his sword to kill himself.
А Павло́ скрикнув голосом гучни́м, говорячи: „Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут!“
But Paul shouted to him, “Stop! Don’t kill yourself! We are all here!”
Зажадавши ж той світла, уско́чив, і тремтячий припав до Павла та до Сили.
The jailer called for lights and ran to the dungeon and fell down trembling before Paul and Silas.
І вивів їх звідти й спитав: „Добро́дії! Що треба робити мені, щоб спасти́ся?“
Then he brought them out and asked, “Sirs, what must I do to be saved?”
А вони відказали: „Віруй в Господа Ісуса, — і будеш спасе́ний ти сам та твій дім“.
They replied, “Believe in the Lord Jesus and you will be saved, along with everyone in your household.”
І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його.
And they shared the word of the Lord with him and with all who lived in his household.
І сторож забрав їх того ж ча́су вночі, їхні рани обмив, — і охристився негайно він сам та його всі домашні.
Even at that hour of the night, the jailer cared for them and washed their wounds. Then he and everyone in his household were immediately baptized.
І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.
He brought them into his house and set a meal before them, and he and his entire household rejoiced because they all believed in God.
А коли настав день, то прислали начальники слугполіційних, наказуючи: „Відпусти тих людей!“
The next morning the city officials sent the police to tell the jailer, “Let those men go!”
І сказав той в'язничний дозорець слова́ ці Павлові: що прислали начальники, щоб вас відпустити. „Отож, вийдіть тепер та й з ми́ром ідіть!“
So the jailer told Paul, “The city officials have said you and Silas are free to leave. Go in peace.”
А Павло відказав їм: „Нас, римля́н, незасуджених, рі́зками сікли прилю́дно, і до в'язниці всадили, а тепер нас таємно виводять? Але ні! Хай вони самі при́йдуть, та й виведуть нас!“
But Paul replied, “They have publicly beaten us without a trial and put us in prison — and we are Roman citizens. So now they want us to leave secretly? Certainly not! Let them come themselves to release us!”
Ці ж слова поліційні слуги доне́сли начальникам. А ті налякались, почувши, що римля́ни вони.
When the police reported this, the city officials were alarmed to learn that Paul and Silas were Roman citizens.
І прийшли, та їх перепросили, а вивівши, благали, щоб із міста пішли.
So they came to the jail and apologized to them. Then they brought them out and begged them to leave the city.