Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Як вони перейшли Амфіпо́ль й Аполло́нію, то прийшли до Солу́ня, де була синагога юдейська.
Пройшовши Амфиполь і Аполонію, вони прийшли в Солунь, де була юдейська синагога.
І Павло, за звича́єм своїм, до них увійшов, і з ними змагавсь три суботі з Писа́ння,
За звичаєм, Павло ввійшов до них і впродовж трьох субот диспутував з ними щодо Писання,
виказуючи та доводячи, що мусів Христос постраждати й воскре́снути з мертвих, і що Христос Той — Ісус, про Якого „я вам проповідую“.
пояснюючи й доводячи, що Христос мав постраждати й воскреснути з мертвих і що Той Ісус, — Якого я вам проповідую, — запевняв він, — є Христос [1].
І ввірували дехто з них і до Павла та до Сили пристали, — безліч побожних із ге́лленів та немало з шляхе́тних жінок.
І деякі з них повірили й приєдналися до Павла та Сили — дуже багато побожних греків і чимало шляхетних жінок.
А невірні юдеї були запалилися за́здрістю, і якихсь негідних людей назбирали на вулицях, учинили збіго́висько та й бунтували те місто, а набі́гши на хату Ясо́нову, шукали апо́столів, щоб до на́товпу вивести їх.
Юдеї ж позаздрили і, зібравши з вулиць якихось негідних людей, учинили збіговисько та викликали безпорядок у місті. І, прийшовши до дому Ясона, шукали їх, щоб вивести до натовпу.
А як їх не знайшли, потягли до начальників міста Ясо́на та декого з братті, кричачи́: „Ті, що світ сколотили, — і сюди ось вони поприхо́дили!
Та коли їх не знайшли, потягли Ясона і декого з братів до начальників міста, вигукуючи: Це ті, які перевернули світ і дійшли вже сюди!
А Ясон їх до себе прийняв. Вони всі проти наказів кесаря чинять, гово́рячи, ніби інший є цар — Ісус“.
Їх прийняв Ясон, а всі вони діють усупереч наказам кесаря, кажучи, що є інший цар — Ісус!
І вони зворохо́били наро́д та начальників міста, що слухали це.
Тож вони підбурили юрбу і начальників міста, які це слухали.
Але, узявши поруку з Ясо́на та з інших, вони їх відпустили.
А ті, взявши запоруку від Ясона та інших, відпустили їх.
А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Ве́рії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.
Брати негайно відіслали вночі Павла і Силу до Вереї. Прибувши, вони пішли до юдейської синагоги.
Ці були шляхетні́ші за солу́нян, — і слова́ прийняли з повним за́палом, і Писа́ння досліджували день-у-день, чи та́к воно є.
Ці були шляхетніші від тих, які в Солуні. Вони прийняли слово з усією ревністю, щодня досліджуючи Писання, чи так воно є.
Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних ге́лленсьих жінок та немало із му́жів.
Тож багато хто з них увірував, і чимало з грецьких шляхетних жінок та чоловіків.
Як солунські ж юдеї довідалися, що Павло проповідує Боже Слово й у Ве́рії, прибули́ вони, і там баламутили та бунтували наро́д.
А як довідалися ті юдеї, які із Солуня, що й у Вереї Павло проповідує Боже Слово, прибули і там підбурювали та бунтували людей.
Тоді браття негайно Павла відпустили, щоб до моря йшов; а Сила та Тимофій позоста́лися там.
Тоді негайно брати відіслали Павла, щоб ішов аж до моря, а там залишилися Сила і Тимофій.
А ті, що Павла́ відпроваджували, провели́ його аж до Ате́н, а прийнявши нака́за про Силу та Тимофія, щоб до нього вернулися якнайшвидше, відбули́.
Ті, хто супроводжував Павла, провели його до Афін і, одержавши наказ для Сили і Тимофія, аби ті якомога швидше прийшли до нього, відбули.
Як Павло ж їх чекав у в Ате́нах, у ньо́му кипів його дух, як бачив це місто, повне ідолів.
Як Павло очікував їх у Афінах, дух його обурювався в ньому, коли бачив, що місто переповнене ідолами.
Тож він розмовляв у синагозі з юдеями та з богобійними, і на ринку щоденно зо стрі́чними.
Він проводив бесіди з юдеями та з побожними в синагозі, і щодня на майдані із зустрічними.
А дехто з філо́софів епікуре́їв та сто́їків сперечалися з ним. Одні говорили: „Що́ то хоче сказати оцей пустомо́в?“ А інші: „Здається, він проповідник чужих богів“, бо він їм звіща́в Єва́нгелію про Ісуса й воскре́сення.
Деякі з філософів, епікурейців і стоїків сперечалися з ним; одні говорили: Що ж то хоче сказати цей балакун? А інші: Здається, він проповідник чужих богів! Оскільки він благовістив [їм] про Ісуса та воскресіння.
І, взявши його, повели в ареопа́г та й казали: „Чи можемо знати, що́ то є ця наука нова́, яку проповідуєш ти?
Взявши, вони повели його в Ареопаг, кажучи: Не можемо зрозуміти, що це за нова наука, яку ти проповідуєш,
Бо чудне́ щось вкладаєш до наших вух. Отже хочемо знати, що́ то значити має?“
бо вкладаєш щось чуже до наших вух. Отже, хочемо знати, що б це могло бути!
А всі ате́няни та захожі чужи́нці нічим іншим радніш не займалися, як аби щось нове́ говорити чи слухати.
Усі мешканці Афін та захожі чужинці нічим іншим не займалися, а лише говорили або слухали щось нове.
Тоді Павло став посе́редині ареопа́гу й промовив: „Му́жі ате́нські! Із усьо́го я бачу, що ви дуже побожні.
Тож Павло, ставши серед Ареопага, сказав: Мужі-афінці, з усього бачу, що ви дуже побожні,
Бо, проходячи та оглядаючи свя́тощі ваші, я знайшов також же́ртівника, що на ньому написано: „Незнаному Богові“. Ось Того, Кого навмання́ ви шануєте, Того я проповідую вам.
бо проходячи й оглядаючи ваші святині, я знайшов також жертовника, на якому написано: Невідомому Богові! Отже, я вам і проповідую Того, Кого, не знаючи, ви побожно шануєте.
Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в хра́мах, рукою збудова́них,
Бог, Який створив світ і все, що в ньому, будучи Господом неба і землі, не живе в рукотворних храмах.
і Він не вимагає служі́ння рук лю́дських, ніби в чо́мусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.
Він не приймає служіння людських рук, — тому що не потребує нічого, оскільки Сам дає всім життя, дихання й усе.
І ввесь лю́дський рід Він з одно́го створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призна́чив окреслені до́би й границі заме́шкання їх,
Створив Він з одного весь людський рід, щоби жив по всій поверхні землі, визначивши заздалегідь окреслені пори та межі їхнього проживання,
щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не зна́йдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас.
щоб шукали Бога: може, відчують Його і знайдуть, бо ж недалеко Він від кожного з нас.
Бо ми в Нім живемо́, і рухаємось, і існуємо, як і деякі з ваших поетів казали: „Навіть рід ми Його!“
У Ньому ми живемо, рухаємося та існуємо, як деякі з ваших поетів казали: Адже і ми з Його роду!
Отож, бувши Божим тим родом, не повинні ми ду́мати, що Божество́ подібне до золота, або срі́бла, чи до каменю, твору мистецтва чи лю́дської ви́гадки.
Таким чином, будучи з Божого роду, ми не повинні вважати, що Божество подібне до золота, або срібла, або каміння — мистецького витвору та вигадок людини.
Не зважаючи ж Бог на часи невідо́мости, ось тепер усім лю́дям наказує, щоб скрізь ка́ялися,
Отже, Бог, незважаючи на часи незнання, тепер наказує всім людям скрізь каятися,
бо Він ви́значив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав до́каза всім, із мертвих Його воскресивши“.
тому що Він визначив день, коли має справедливо судити цілий світ через Мужа, Якого настановив, даючи віру всім, воскресивши Його з мертвих!
Як почули ж вони про воскре́сення мертвих, то одні насміхатися стали, а інші казали: „Про це бу́демо слухати тебе іншим ра́зом“.
Почувши про воскресіння з мертвих, деякі почали глузувати, а інші сказали: Про це послухаємо тебе іншого разу!