Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New International Version
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
Paul Sails for Rome
When it was decided that we would sail for Italy, Paul and some other prisoners were handed over to a centurion named Julius, who belonged to the Imperial Regiment.
When it was decided that we would sail for Italy, Paul and some other prisoners were handed over to a centurion named Julius, who belonged to the Imperial Regiment.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
We boarded a ship from Adramyttium about to sail for ports along the coast of the province of Asia, and we put out to sea. Aristarchus, a Macedonian from Thessalonica, was with us.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
The next day we landed at Sidon; and Julius, in kindness to Paul, allowed him to go to his friends so they might provide for his needs.
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
From there we put out to sea again and passed to the lee of Cyprus because the winds were against us.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
When we had sailed across the open sea off the coast of Cilicia and Pamphylia, we landed at Myra in Lycia.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing for Italy and put us on board.
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
We made slow headway for many days and had difficulty arriving off Cnidus. When the wind did not allow us to hold our course, we sailed to the lee of Crete, opposite Salmone.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
We moved along the coast with difficulty and came to a place called Fair Havens, near the town of Lasea.
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
“Men, I can see that our voyage is going to be disastrous and bring great loss to ship and cargo, and to our own lives also.”
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
But the centurion, instead of listening to what Paul said, followed the advice of the pilot and of the owner of the ship.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
Since the harbor was unsuitable to winter in, the majority decided that we should sail on, hoping to reach Phoenix and winter there. This was a harbor in Crete, facing both southwest and northwest.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
The Storm
When a gentle south wind began to blow, they saw their opportunity; so they weighed anchor and sailed along the shore of Crete.
When a gentle south wind began to blow, they saw their opportunity; so they weighed anchor and sailed along the shore of Crete.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
Before very long, a wind of hurricane force, called the Northeaster, swept down from the island.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
The ship was caught by the storm and could not head into the wind; so we gave way to it and were driven along.
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
As we passed to the lee of a small island called Cauda, we were hardly able to make the lifeboat secure,
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
We took such a violent battering from the storm that the next day they began to throw the cargo overboard.
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
On the third day, they threw the ship’s tackle overboard with their own hands.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
When neither sun nor stars appeared for many days and the storm continued raging, we finally gave up all hope of being saved.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
After they had gone a long time without food, Paul stood up before them and said: “Men, you should have taken my advice not to sail from Crete; then you would have spared yourselves this damage and loss.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
But now I urge you to keep up your courage, because not one of you will be lost; only the ship will be destroyed.
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
Last night an angel of the God to whom I belong and whom I serve stood beside me
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
and said, ‘Do not be afraid, Paul. You must stand trial before Caesar; and God has graciously given you the lives of all who sail with you.’
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
So keep up your courage, men, for I have faith in God that it will happen just as he told me.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
Fearing that we would be dashed against the rocks, they dropped four anchors from the stern and prayed for daylight.
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
In an attempt to escape from the ship, the sailors let the lifeboat down into the sea, pretending they were going to lower some anchors from the bow.
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
Then Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay with the ship, you cannot be saved.”
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
So the soldiers cut the ropes that held the lifeboat and let it drift away.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
Just before dawn Paul urged them all to eat. “For the last fourteen days,” he said, “you have been in constant suspense and have gone without food — you haven’t eaten anything.
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
Now I urge you to take some food. You need it to survive. Not one of you will lose a single hair from his head.”
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
After he said this, he took some bread and gave thanks to God in front of them all. Then he broke it and began to eat.
Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
They were all encouraged and ate some food themselves.
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
Altogether there were 276 of us on board.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
When they had eaten as much as they wanted, they lightened the ship by throwing the grain into the sea.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
When daylight came, they did not recognize the land, but they saw a bay with a sandy beach, where they decided to run the ship aground if they could.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
Cutting loose the anchors, they left them in the sea and at the same time untied the ropes that held the rudders. Then they hoisted the foresail to the wind and made for the beach.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
But the ship struck a sandbar and ran aground. The bow stuck fast and would not move, and the stern was broken to pieces by the pounding of the surf.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
The soldiers planned to kill the prisoners to prevent any of them from swimming away and escaping.
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
But the centurion wanted to spare Paul’s life and kept them from carrying out their plan. He ordered those who could swim to jump overboard first and get to land.