Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
New King James Version
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
The Voyage to Rome Begins
And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
So, entering a ship of Adramyttium, we put to sea, meaning to sail along the coasts of Asia. Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, was with us.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
And the next day we landed at Sidon. And Julius treated Paul kindly and gave him liberty to go to his friends and receive care.
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
When we had put to sea from there, we sailed under the shelter of Cyprus, because the winds were contrary.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
And when we had sailed over the sea which is off Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
There the centurion found an Alexandrian ship sailing to Italy, and he put us on board.
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
When we had sailed slowly many days, and arrived with difficulty off Cnidus, the wind not permitting us to proceed, we sailed under the shelter of Crete off Salmone.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
Passing it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near the city of Lasea.
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
saying, “Men, I perceive that this voyage will end with disaster and much loss, not only of the cargo and ship, but also our lives.”
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
Nevertheless the centurion was more persuaded by the helmsman and the owner of the ship than by the things spoken by Paul.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
And because the harbor was not suitable to winter in, the majority advised to set sail from there also, if by any means they could reach Phoenix, a harbor of Crete opening toward the southwest and northwest, and winter there.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
In the Tempest
When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
And because we were exceedingly tempest-tossed, the next day they lightened the ship.
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
On the third day we threw the ship’s tackle overboard with our own hands.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
Now when neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest beat on us, all hope that we would be saved was finally given up.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
But after long abstinence from food, then Paul stood in the midst of them and said, “Men, you should have listened to me, and not have sailed from Crete and incurred this disaster and loss.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
For there stood by me this night an angel of the God to whom I belong and whom I serve,
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must be brought before Caesar; and indeed God has granted you all those who sail with you.’
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
Therefore take heart, men, for I believe God that it will be just as it was told me.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
Now when the fourteenth night had come, as we were driven up and down in the Adriatic Sea, about midnight the sailors sensed that they were drawing near some land.
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
And they took soundings and found it to be twenty fathoms; and when they had gone a little farther, they took soundings again and found it to be fifteen fathoms.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
And as the sailors were seeking to escape from the ship, when they had let down the skiff into the sea, under pretense of putting out anchors from the prow,
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay in the ship, you cannot be saved.”
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
Then the soldiers cut away the ropes of the skiff and let it fall off.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
And as day was about to dawn, Paul implored them all to take food, saying, “Today is the fourteenth day you have waited and continued without food, and eaten nothing.
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
Therefore I urge you to take nourishment, for this is for your survival, since not a hair will fall from the head of any of you.”
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
And when he had said these things, he took bread and gave thanks to God in the presence of them all; and when he had broken it he began to eat.
Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати.
Then they were all encouraged, and also took food themselves.
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
And in all we were two hundred and seventy-six persons on the ship.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
So when they had eaten enough, they lightened the ship and threw out the wheat into the sea.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
Shipwrecked on Malta
When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
And the soldiers’ plan was to kill the prisoners, lest any of them should swim away and escape.
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
But the centurion, wanting to save Paul, kept them from their purpose, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,