Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Cовременный перевод WBTC
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа.
Когда было решено, что мы поплывём в Италию, Павел и некоторые другие узники были переданы центуриону из Августова полка по имени Юлий.
І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня.
Мы сели на корабль из Адрамиттия, который отплывал к берегам Азии, и отправились в путь. С нами был Аристарх, македонянин из Фессалоники.
А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати.
На следующий день мы высадились в Сидоне, и Юлий по-хорошему обошёлся с Павлом, позволив ему пойти к друзьям, которые и позаботились о его нуждах.
А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́.
Оттуда мы вышли в море и поплыли на юг от Кипра, ибо шли против ветра.
Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри.
Мы пересекли море, омывающее берега Киликии и Памфилии, и прибыли в Миры, что в Ликии.
І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього.
Там центурион нашёл александрийский корабль, плывущий в Италию, и посадил нас на него.
І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні.
Мы медленно плыли несколько дней. Ветер был встречный, и потому, с трудом добравшись до Книда, мы не смогли продолжать путь в том направлении, а поплыли на юг от острова Крит, держась около Салмоны.
І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я.
С трудом преодолевая течение, мы подошли к месту, называемому Хорошие Пристани, недалеко от города Ласеи.
А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити,
Много времени было потеряно, и плыть стало уже опасно, потому что к тому времени и еврейский пост уже прошёл. Павел предупредил их, сказав:
говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“.
"Послушайте! Я предвижу, что наше путешествие обернётся бедой, корабль вместе с грузом будет потерян, да и мы можем жизнь потерять".
Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив.
Но кормчий и владелец судна убедили центуриона, и он не послушал Павла.
А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі.
Так как пристань не подходила для зимовки, большинство решило выйти оттуда в море, чтобы попытаться достичь Финика, пристани на Крите, обращённой на юго-запад и северо-запад, и там перезимовать.
А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту.
Когда подул лёгкий южный ветер, они подумали, что это как раз то, что им нужно, подняли якорь, и мы поплыли вдоль Крита.
Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон.
Но вскоре со стороны острова поднялся ветер, называемый северо-восточным.
А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися.
Корабль попал в бурю и не мог идти против ветра. Мы отдались на волю ветра, нас бросало в разные стороны.
І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли.
Мы пронеслись мимо островка, называемого Клавда, и с большим трудом смогли закрепить спасательную лодку.
Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так.
Подняв её, канатами укрепили снизу судно. Опасаясь, как бы не сесть на мель в Сирте, спустили парус, и ветер носил нас.
А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись,
На следующий день буря так разбушевалась, что мы стали выбрасывать груз,
а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч.
а на третий день бросили и корабельные снасти.
А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись.
Ни солнце, ни звёзды не появлялись в течение многих дней, а буря продолжала свирепствовать; всякая надежда на наше спасение окончательно исчезла.
А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди.
Уже давно никто ничего не ел. Тогда Павел встал и сказал: "Люди, надо было вам послушаться моего совета и не отплывать с Крита. Тогда бы не было ни всех этих бедствий, ни потерь.
А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля.
Но теперь я призываю вас не падать духом, потому что никто из вас не погибнет, только корабль сгинет.
Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́,
Ибо прошлой ночью явился мне ангел от Бога, Которому я принадлежу и Которому служу,
та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“.
и сказал: "Не бойся, Павел. Ты должен предстать перед кесарем, и Бог даёт тебе обещание, что все, плывущие с тобой, будут невредимы".
Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано.
Поэтому не падайте духом, друзья, ибо я верю в Бога и в то, что всё случится так, как мне было сказано.
А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі.
Когда наступила четырнадцатая ночь, нас несло через Адриатическое море. Около полуночи корабельщики почувствовали, что рядом какая-то земля.
І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять.
Измерив глубину, они нашли двадцать сажен. Через некоторое время они вновь измерили глубину, и теперь она была пятнадцать сажен.
І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день.
Опасаясь, что мы можем сесть на подводные камни, они сбросили с кормы четыре якоря и стали молиться о наступлении дня.
А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть,
Корабельщики пытались бежать с корабля: они спустили на воду лодку будто для того, чтобы бросить якори с носа,
то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“
но Павел сказал центуриону и солдатам: "Если они не останутся на корабле, то вам не спастись".
Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти.
Тогда воины перерезали канаты, державшие лодку, и она упала.
А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши.
Перед самым рассветом Павел уговорил всех поесть, говоря: "Сегодня четырнадцатый день нашего ожидания, а вы всё это время ничего не ели.
Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“
Поэтому, прошу вас, поешьте что-нибудь, ибо вы нуждаетесь в этом, чтобы выжить и чтобы с вашей головы не упал ни один волос".
А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти.
Сказав это, он взял немного хлеба, возблагодарил Бога перед всеми и, преломив, стал есть.
А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість.
Всего же было на корабле двести семьдесят шесть человек.
І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря.
Насытившись, они стали освобождать корабль от лишнего груза, выкидывая в море зерно.
А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем.
Когда же настало утро, они не узнали землю, но заметили залив с песчаной отмелью и решили по возможности попытаться причалить.
Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега.
Освободив якоря и перерезав канаты, державшие кормила, направили носовой парус по ветру и поплыли к берегу.
Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль.
Но корабль попал на песчаную мель, нос его увяз и оказался недвижим, а корма разбивалась сильными волнами.
Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік.
Солдаты решили было убить узников, чтобы ни один не мог уплыть и скрыться,
Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили,
но центурион, желая спасти жизнь Павлу, удержал их от этого. Он приказал тем, кто умел плавать, первыми прыгать с корабля и добираться до суши,