Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Івана 5) | (Римлян 2) →

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

  • Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апо́стол, вибраний для звіща́ння Єва́нгелії Божої,
  • Павло, слуга Христа Ісуса, покликаний апостол, вибраний для Євангелії Божої,
  • яку Він перед тим приобіцяв через Своїх пророків у святих Писа́ннях,
  • яку Бог наперед був обіцяв через своїх пророків у Святих Писаннях
  • про Сина Свого, що тілом був із насіння Давидового,
  • про Сина свого, народженого тілом із сімени Давида,
  • і об'явився Сином Божим у силі, за Ду́хом святости, через воскресіння з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого,
  • установленого сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння мертвих, — про Ісуса Христа, Господа нашого,
  • що через Нього прийняли ми благода́ть і апо́стольство на по́слух віри через Ім'я́ Його між усіма́ народами,
  • через якого ми одержали ласку й апостольство на послух віри між усіма народами на прославу його імени,
  • між якими й ви, покликані Ісуса Христа, —
  • між якими й ви — покликані Ісуса Христа;
  • усім, хто знаходиться в Римі, улю́бленим Божим, покликаним святим, — благода́ть вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!
  • усім, що в Римі, Божим улюбленим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога, нашого Отця, і Господа Ісуса Христа.
  • Отже, насамперед дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
  • Насамперед дякую Богові моєму, через Ісуса Христа, за всіх вас, що віра ваша славиться по всьому світі.
  • Бо свідок мені Бог, Якому служу́ духом своїм у звіща́нні Єва́нгелії Його Сина, що я безпереста́нно згадую про вас,
  • Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас
  • і в моли́твах своїх за́вжди молюся, щоб воля Божа щасливо попрова́дила мене коли прийти до вас.
  • і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас;
  • Бо прагну вас бачити, щоб подати вам якого дара духовного для змі́цнення вас,
  • бо прагну вас бачити, щоб поділитися з вами якимнебудь духовним даром, щоб вас зміцнити,
  • цебто потішитись ра́зом між вами спі́льною вірою — і вашою, і моєю.
  • тобто підбадьоритись разом, між вами, спільною вірою, вашою і моєю.
  • Не хочу ж, щоб ви не знали, браття, що багато разів мав я за́мір прийти до вас, але мені перешко́джувано аж досі, щоб мати який плід і в вас, як і в інших наро́дів.
  • Не хочу я, брати, від вас таїти, що я часто мав намір прийти до вас, — та досі завжди мені щось ставало на перешкоді, — щоб мати якийнебудь плід і між вами, як і між іншими народами.
  • А ге́лленам і чужоземцям, розумним і немудрим — я боржни́к.
  • Я почуваю себе боржником перед греками і чужинцями, розумними і неуками:
  • Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто знаходиться в Римі, звіщати Єва́нгелію.
  • тож, щодо мене, я готовий і вам, що мешкаєте в Римі, проповідувати Євангелію.
  • Бо я не соромлюсь Єва́нгелії, бож вона — сила Божа на спасі́ння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім ге́лленові.
  • Бо я не соромлюся Євангелії: вона бо — сила Божа на спасіння кожному, хто вірує: перше юдеєві, а потім грекові, —
  • Праведність бо Божа з'являється в ній з віри в віру, як написано: „А праведний житиме вірою“.
  • справедливість бо Божа об'являється в ній з віри у віру, як написано: «Праведник з віри буде жити.»
  • Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гаму́ють неправдою,
  • Бо гнів Божий відкривається з неба на всяку безбожність і несправедливість людей, які правду спиняють несправедливістю;
  • тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
  • тому що те, що можна відати про Бога, їм явне, бо Бог їм об'явив;
  • Бо Його невиди́ме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, ду́манням про твори стає види́ме. Так що нема їм виправдання,
  • невидиме ж його, після створення світу, роздумуванням над творами, стає видиме: його вічна сила і божество, так що нема їм оправдання.
  • бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемні́ли своїми думка́ми, і запа́морочилось нерозумне їхнє серце.
  • Бо, пізнавши Бога, не як Бога прославляли або дякували, але осуєтились у своїх мудруваннях, і притемнилося їхнє нерозумне серце.
  • Називаючи себе мудрими, вони потумані́ли,
  • Заявляючи, що вони мудрі, стали дурними
  • і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної люди́ни, і птахів, і чотириногих, і га́дів.
  • і проміняли славу нетлінного Бога на подобу, що зображує тлінну людину, птахів, четвероногих і гадів.
  • Тому́ то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечи́стість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
  • Тому й передав їх Бог за похотями їхнього серця на нечистоту, щоб вони самі сквернили власні тіла між собою.
  • Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творце́ві, що благослове́нний навіки, амі́нь.
  • Вони замінили Божу правду на неправду і честь віддавали і служили створінню радше, ніж Творцеві, котрий благословен повіки. Амінь.
  • Через це Бог їх видав на пожадливість гане́бну, — бо їхні жінки замінили природне єдна́ння на протиприродне.
  • За це ж і видав їх Бог пристрастям ганебним, бо їхні жінки змінили природні вживання на протиприродні;
  • Так само й чоловіки, позоставивши природне єдна́ння з жіночою статтю, розпали́лися своєю пожадливістю один до о́дного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли́ в собі відплату, відповідну їхньому блу́дові.
  • так само і чоловіки, полишивши природні вживання з жінкою, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, чинячи ганьбу, чоловіки на чоловіках, і приймаючи на собі самих належну плату свого блуду.
  • А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізна́нні, видав їх Бог на розум переве́рнений, — щоб чинили непристойне.
  • І як вони не вважали потрібним триматися правдивого спізнання Бога, Бог видав їх ледачому розумові чинити негодяще:
  • Вони повні всякої неправедности, лукавства, заже́рливости, зло́би, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звича́їв,
  • вони — сповнені всякої неправости, лукавства, захланности, злоби, повні заздрости, убивства, колотнечі, підступу, злоби;
  • обмовники, наклепники, богонена́видники, напасники́, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухня́ні батькам,
  • вони — обмовники, наклепники, богоненавидники, зухвальці, горді, хвальки, винахідники зла, неслухняні батькам,
  • нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилости́ві.
  • нерозумні, зрадливі, безсердечні, немилосердні.
  • Вони знають при́суд Божий, що ті, хто чинить таке, ва́рті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
  • Вони, хоч спізнали Божий присуд, що, хто таке чинить, заслугує на смерть, не тільки це роблять, але й схвалюють це в тих, що таке чинять.

  • ← (1 Івана 5) | (Римлян 2) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025