Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув наро́да Свого́? Зо́всім ні! Бо й я ізра́їльтянин, із насіння Авраамового, Веніями́нового племени.
Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.
Не відкинув Бог наро́да Свого́, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що гово́рить Писа́ння „про Іллю“, як він ска́ржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
Бог не відкинув свого народу, що його наперед вибрав. Чи ж ви не знаєте, що Письмо про Іллю говорить, коли він скаржиться до Бога на Ізраїля?
„Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої же́ртівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі“.
«Господи! Пророків твоїх повбивали і жертовники твої поруйнували, лишився тільки я один, і шукають душі моєї.»
Та що каже йому Божа відповідь: „Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваа́лом колін не схилили“.
І що ж йому відповідає віще слово Боже? «Зоставив я собі сім тисяч чоловік, що перед Ваалом коліна не схилили.»
Також і тепе́рішнього ча́су залиши́вся останок за ви́бором благодаті.
Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю.
А коли за благода́ттю, то не з учинків, інакше благода́ть не була́ б благода́ттю. А коли з учинків, то це більше не благода́ть, інакше вчи́нок не є вже вчинок.
Коли ж за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю.
Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не оде́ржав, та оде́ржали ви́брані, а останні затверді́ли,
Що ж? Чого Ізраїль шукав, того не осягнув, вибрані ж осягнули. А решта затверділи,
як написано: „Бог дав їм духа засипа́ння, очі, щоб не бачили, і ву́ха, щоб не чули, аж до сього́днішнього дня“.
як написано: «Бог дав їм аж по нинішній день дух приголомшення, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули.»
А Дави́д каже: „Нехай станеться стіл їхній за сітку й за па́стку, і на спокусу, та їм на заплату;
А Давид каже: Нехай їхній стіл сильцем їм буде, пасткою: їм на падіння та на заплату.
нехай потемні́ють їхні очі, щоб не бачили, хай наза́вжди зігне́ться хребе́т їхній!“
Нехай їхні очі потемніють, щоб не бачили, а їхній хребет зігнеться назавжди.»
Тож питаю: Чи ж спіткну́лись вони, щоб упасти? Зо́всім ні! Але з їхнього зане́паду — спасі́ння поганам, щоб ви́кликати за́здрість у них.
Отож питаю: Хіба вони спотикнулися, щоб упасти? Ні, зовсім ні! Але їхнє падіння стало для поган спасінням, щоб викликати їхню заздрість.
А коли їхній зане́пад — багатство для світу, а їхнє упоко́рення — багатство поганам, — скільки ж більш повнота́ їхня?
А коли їхнє падіння це багатство для світу і коли їхній занепад це для поган багатство, то скільки більше повнота їх?
Кажу́ бо я вам, поганам: через те, що я апо́стол поганів, я хвалю́ свою службу,
Я ж кажу вам, погани, — оскільки я апостол поган, то величатиму моє служіння, —
може як викличу за́здрість у своїх за тілом, і спасу́ де́кого з них.
надіючись, що, може, мені якось пощастить розбудити заздрість своїх, споріднених тілом і декого з них спасти.
Коли ж відки́нення їх — то прими́рення світу, то що́ їхнє прийняття́, як не життя з мертвих?
Бо коли їхнє відкинення — примирення для світу, то що буде їхнє прийняття, як не життя з мертвих?
А коли святий пе́рвісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й ві́ття святе.
І коли первісток святий, то й тіло; і коли святий корінь, то святе й галуззя.
Коли ж деякі з галу́зок відломи́лися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепи́вся між них і став спільнико́м то́вщу оли́вного ко́реня,
Коли ж деякі з галузок відламалися, а ти, будучи дичкою оливною, защеплений був між них і став співучасником кореня та оливкового соку,
то не вихваляйся перед галу́зками; а коли вихваля́єшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
то не вихваляйся перед галуззям. А коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш корінь, а корінь тебе.
Отже скажеш: „Галу́зки відломи́лися, щоб я прищепи́вся“.
Ти скажеш: «Гілля відчахнуто, щоб мене нащепити.»
Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
Добре. Вони відламалися за невіру, а ти стоїш завдяки вірі. Тож не несися високо, а бійся!
Бо коли Бог природних галу́зок не пожалував, то Він і тебе не пожа́лує!
Бо коли Бог не пощадив природного галуззя, то може й тебе не пощадити.
Отже, бач до́брість і суво́рість Божу, — на відпалих суворість, а на тебе до́брість Божа, коли перебу́деш у до́брості, коли ж ні, то й ти бу́деш відтя́тий.
Тож май на увазі доброту і суворість Божу: на відпалих суворість, а на тебе доброта Божа, коли перебудеш у доброті; а коли ні, то й ти будеш відтятий.
Та й вони, коли не зоста́нуться в невірстві, прище́пляться, бо має Бог силу їх знов прищепи́ти.
Та й вони, як не зостануться в невірі, будуть прищеплені, бо Бог має силу їх знову прищепити.
Бо коли ти відтя́тий з оливки, дикої з природи, і проти природи заще́плений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прище́пляться до своєї власної оливки?
Бо коли ти, відтятий від дикої з природи оливки, проти природи був прищеплений до доброї оливки, то скільки більше ті, що за природою будуть защеплені на власній оливці?
Бо не хо́чу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, — щоб не були́ ви високої думки про себе, що жорстокість ста́лась Ізраїлеві поча́сти, аж поки не вві́йде повне число поган,
Не хочу бо, брати, щоб ви не відали цієї тайни — щоб не були самі в собі велемудрі, — що засліплення спало частинно на Ізраїля, поки не ввійдуть погани повнотою;
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: „При́йде з Сіо́ну Спаситель, і відве́рне безбожність від Якова,
і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Визволитель, відверне від Якова безбожність.
і це запові́т їм від Мене, коли відійму́ гріхи їхні!“
Такий буде завіт мій з ними, як відпущу гріхи їхні.»
Тож вони за Єва́нгелією вороги ради вас, а за вибором — улю́блені ради отців.
З огляду на Євангелію, вони через вас вороги; а з огляду на вибір Божий, вони улюблені заради батьків,
Бо як і ви були́ колись неслухняні Богові, а тепер поми́лувані через їхній непо́слух,
Як ви колись були неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
так і вони тепер спроти́вились для поми́лування вас, щоб і самі були помилувані.
так і вони тепер, через милосердя, якого ви зазнали, стали неслухняні, щоб і вони тепер зазнали милосердя.
Бо замкнув Бог усіх у непо́слух, щоб помилувати всіх.
Бо Бог замкнув усіх у непослух, щоб усіх помилувати.
О глиби́но багатства, і премудрости, і знання́ Божого! Які недовідо́мі при́суди Його, і недослі́джені дороги Його!
О глибино багатства, мудрости і знання Божого! Які незбагненні його постанови і недослідимі його дороги!
„Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
Хто бо коли зрозумів думку Господню? Хто був його дорадником?
Або хто давніш Йому дав, і йому бу́де відда́но?“
Або хто дав йому наперед, щоб воно знову було йому віддане?