Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Римлян 3) | (Римлян 5) →

Переклад Огієнка

Переклад Хоменка

  • Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
  • Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?
  • Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.
  • Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.
  • Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
  • Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.
  • А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
  • Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;
  • А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
  • тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.
  • Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
  • Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл:
  • „Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
  • «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.
  • Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
  • Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»
  • Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
  • Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»
  • Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
  • Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.
  • І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
  • І він прийняв ознаку обрізання, — печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;
  • і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
  • і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.
  • Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
  • Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, —
  • Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
  • бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости:
  • Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
  • закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.
  • Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
  • Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,
  • як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
  • як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, — перед тим, в кого він увірував, — перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»
  • Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
  • Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»
  • І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
  • Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло — було ж йому яких сто років — і на завмерле лоно Сари.
  • і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
  • Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж — скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,
  • і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
  • зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.
  • Тому й „залічено це йому в праведність“.
  • Тому і пораховано йому це за оправдання.
  • Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
  • І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,
  • а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
  • але й про нас, яким віра порахується, — нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
  • що був виданий за наші гріхи, і воскрес для ви́правдання нашого.
  • що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.

  • ← (Римлян 3) | (Римлян 5) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025