Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
Що ж, скажемо, знайшов Авраа́м, наш отець за тілом?
Що скажемо ми про Авраама, земного праотця нашого? Що взнав він про віру в Господа Свого?
Бо коли Авраам ви́правдався діла́ми, то він має похвалу', та не в Бога.
Якщо Авраам став праведним завдяки своїм вчинкам, то мав усі підстави пишатися, але не перед Богом.
Що бо Писа́ння говорить? „Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність“.
Ось що сказано у Святому Писанні: «Авраам повірив Богу. Бог прийняв його віру і зарахував її Авраамові як праведність».
А заплата викона́вцеві не рахується з милости, але з обов'язку.
Платня тому, хто працює, зараховується не як дарунок, а як заробіток.
А тому́, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.
Якщо людина не працює, але вірує в Бога, Який виправдовує лихих людей, то ця віра зараховується йому як праведність.
Як і Давид називає блаженною люди́ну, якій рахує Бог праведність без діл:
Так само і Давид сказав, що блаженний той, кому Бог зараховує праведність, незважаючи на його вчинки:
„Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.
«Блаженні ті, чиї злочини прощені, чиї гріхи відпущені.
Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха́!“
Блаженний той, кому Господь гріхи не зарахує».
Чи ж це блаже́нство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що „віра залічена Авраамові в праведність“.
Чи це благословення лише для тих, кому зробили обрізання, чи, може, й для тих, кому його не робили? Звісно, це стосується також і необрізаних. Адже ми сказали: «Авраамова віра була зарахована йому в праведність».
Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!
Коли ж він став таким, коли віра йому була зарахована? До обрізання, чи після? Господь прийняв Авраама до обрізання.
І прийняв він ознаку обрізання, — печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,
Для Авраама обрізання було знаком, печаттю того, що Бог прийняв його праведним за віру, яку він мав іще до обрізання. Саме тому Авраам є батьком усіх віруючих, навіть якщо їм не зроблено обрізання, (щоб праведність була зарахована також і їм).
і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.
Він також є батьком і обрізаних, котрі йдуть слідом за ним у його вірі, яку він мав іще раніше.
Бо обі́тницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Зако́ном, але праведністю віри.
Не через Закон була дана Авраамові і його нащадкам обіцянка, що він стане спадкоємцем світу, але за праведність його, яка йде від віри.
Бо коли спадкоємці ті, хто з Зако́ну, то спорожніла віра й зні́вечилась обі́тниця.
Якщо ж спадкоємцем світу є народ, залежний від Закону, то віра — безглузда, а обітниця — нікчемна.
Бо Зако́н чинить гнів; де ж немає Закону, немає й пере́ступу.
Бо Закон викликає гнів Божий, а коли немає Закону, то й порушення немає.
Через це з віри, щоб було з милости, щоб обі́тниця певна була всім нащадкам, не тільки тому́, хто з Закону, але й тому́, хто з віри Авраама, що отець усім нам,
Тож обітниця Божа йде через віру, щоб люди одержали її, як подарунок. А якщо це так, то й для всіх Авраамових нащадків обітниця буде несхитною. І не лише для тих, у кого є Закон Мойсея, а й для тих, хто вірою живе, як жив Авраам. Через те і є він батьком для нас усіх.
як написано: „Отцем багатьох наро́дів Я поставив тебе,“ — перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.
Так сказано й у Святому Писанні: «Зробив Я тебе батьком багатьох народів». Авраам є нашим батьком перед Богом, в Якого він вірив, і Який дає життя померлим, з волі Якого існує те, чого не існувало.
Він — проти надії — увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: „Таке числе́нне буде насіння твоє!“
Не було ніякої надії, що Авраам матиме дітей, але ж в серці своєму він вірив в Бога і продовжував сподіватися. Отож бо він і став батьком багатьох народів. Бо сказано: «Твоїх нащадків буде, як тих зірок на небі».
І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утро́би Сариної за змертвілу,
І віра його не ослабла. Хоч він знав, що тілом уже старий, аби мати дітей (було йому на той час близько ста років), і розумів, що Сара, жінка його, неплідна, та ніколи Авраам не сумнівався в обітниці Божій і не вагався у вірі. Навпаки, все міцніше вірив і віддавав подяку Богові.
і не мав сумніву в обі́тницю Божу через недові́рство, але зміцни́вся в вірі, і віддав славу Богові,
і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.
Він був цілком упевнений в тому, що Бог міг зробити усе, що обіцяв.
Тому й „залічено це йому в праведність“.
Ось чому сказано, що віра була зарахована йому як праведність.
Та не написано за нього одно́го, що залічено йому,
Та не лише заради одного його було сказано у Святому Писанні: «Віру його Бог прийняв».
а за нас, — залі́читься й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,
То сказано й заради нас, чия віра також буде прийнята Богом. І будемо ми праведними перед Ним. Це станеться з нами, хто вірить в Бога, Який воскресив із мертвих нашого Господа Ісуса.