Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому́ то я сам служу́ розумом Законові Божому, але тілом — закону гріховному.
← (Римлян 6) | (Римлян 8) →