Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Хіба не знаєте, брати, — я тим говорю, які знають закон, — що закон панує над людиною, поки вона живе?
Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Отак і заміжня жінка, поки живе чоловік, зв'язана (з ним) законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Тим то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, якщо стане (жінкою) іншому чоловікові.
Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Так само й ви, мої брати, умерли для закону тілом Христовим, щоб належати іншому, воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
Бо, коли ми були в тілі, гріховні пристрасті, (розбуджені) законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти.
А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Тепер же ми звільнені від закону, умерши для того, що нас тримало, немов в'язнів, щоб служити в обновленні духа, а не згідно з старим законом.
Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
Що ж скажемо? Що закон — гріх? Борони, Боже! Але я не знав гріха, як тільки через закон: бож я не знав би пожадливости, коли б закон не наказав: «Не пожадай!»
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Гріх же, взявши привід від заповіді, підняв у мені всяку пожадливість, бо без закону гріх — мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
І я колись жив без закону. Та коли прийшла заповідь, гріх ожив,
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
а я умер; так то заповідь, що мала б бути мені на життя, стала мені на смерть.
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Бо гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.
Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Все ж таки закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Значить, те, що добре, принесло мені смерть? Ніколи! Але гріх, щоб показати себе, що він гріх, послуговуючись добром, завдав мені смерть, щоб гріх, завдяки заповіді, виявив свою надмірно грішну силу.
Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
Адже знаємо, що закон духовий, а я тілесний, запроданий під гріх.
Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
Бо, що роблю, не розумію: я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю.
А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
Коли ж роблю те, чого не хочу, то я згоджуюсь із законом, що він добрий.
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Тепер же то не я те чиню, а гріх, що живе в мені.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
Знаю бо, що не живе в мені, тобто в моїм тілі, добро: бажання бо добро творити є в мені, а добро виконати, то — ні;
Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
бо не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу.
Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то тоді вже не я його виконую, але гріх, що живе в мені.
Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Отож знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається;
Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
мені бо милий, за внутрішньою людиною, закон Божий,
та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
але я бачу інший закон у моїх членах, який воює проти закону мого ума і підневолює мене законові гріха, що в моїх членах.
Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти?