Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Сучасний переклад
Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Я звертаюся до тих, хто знає Закон Мойсея. Хіба не відомо вам, брати і сестри мої, що Закон має владу над людиною, тільки поки вона живе?
Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Скажімо, заміжня жінка прив’язана Законом до свого чоловіка, поки він живий. Та коли він помре, вона звільняється з-під влади Закону про шлюб.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Тож якщо вона стає дружиною іншого, коли ще живий її чоловік, то вона винна у перелюбі. Але якщо чоловік її помре, то вона звільняється від шлюбного Закону, та не вважатиметься розпусницею, якщо вийде заміж за іншого.
Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Так само й ви, брати і сестри мої, померли для Закону через Тіло Христове, щоб належати Іншому — Тому, Хто воскрес із мертвих, щоб ми могли служити Богові.
Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
Бо коли ми ще жили у згоді з нашою гріховною людською природою, то наші гріховні пристрасті, що прийшли від Закону, володіли тілами нашими. Вони приносили врожай вчинків, який вів до смерті.
А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Та зараз ми звільнилися від Закону, в’язнями якого ми були. Ми вмерли для нього і служимо Господу Богу нашому в новому житті, яким править Дух Святий, а не в старому, що трималося писаних канонів.
Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон — це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є — прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого».
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь.
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть.
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене.
Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Отже, Закон і заповідь — святі, справедливі й добрі.
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх.
Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
Тож ми знаємо, що Закон — духовний, а я — ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його.
Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу.
А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий.
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу.
Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу.
Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені.
Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною.
Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим.
та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом.
Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла?