Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Чи ви не знаєте, браття, — бо говорю́ тим, хто знає Закона, — що Зако́н панує над люди́ною, поки вона живе?
Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
Бо замі́жня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелю́бницею, якщо стане дружи́ною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Зако́ну, і не буде перелю́бницею, якщо стане за дружи́ну іншому чоловікові.
Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
Так, мої браття, і ви вмерли для Зако́ну через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскре́слому з мертвих, щоб прино́сити плід Богові.
Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
Бо коли ми жили за ті́лом, то при́страсті гріховні, що похо́дять від Закону, ді́яли в наших членах, щоб прино́сити плід смерти.
Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
А тепер ми звільни́лись від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обно́вленням духа, а не старістю букви.
Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
Що ж скажемо? Чи Зако́н — то гріх? Зо́всім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Зако́н, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: „Не пожада́й“.
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Але гріх, узявши при́від від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий.
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть,
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертви́в.
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
Тому́ то Зако́н святий, і заповідь свята, і праведна, і добра.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Тож чи добре стало мені смертю? Зо́всім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став мі́цно грі́шний через за́повідь.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Бо ми знаємо, що Зако́н духовний, а я тіле́сний, про́даний під гріх.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Бо що́ я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що́ хочу, але що́ нена́виджу, те я роблю́.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
А коли роблю́ те, чого я не хо́чу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий,
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажа́ння лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знахо́джу.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Бо не роблю́ я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню.
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Коли ж я роблю́ те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Тож знахо́джу зако́на, коли хочу робити добро, — що зло лежить у мені.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
Бо маю задово́лення в Законі Божому за вну́трішнім чолові́ком,
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
та бачу інший зако́н у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і поло́нить мене законом гріховним, що знахо́диться в членах моїх.
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
Нещасна я люди́на! Хто мене ви́зволить від тіла цієї смерти?
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?