Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
сказано їй, що більший служити ме меншому,
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.