Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Турконяка
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,
Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,