Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Хоменка
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.
Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.
Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.
Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Чи то я, отже, чи то вони, — так ми проповідуємо, і так ви увірували.
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших;
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми — найнещасніші з усіх людей.
Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.
Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
І кожний у своїм порядку: первісток — Христос, потім — Христові під час його приходу.
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Потім кінець, — коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Коли ні, — то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?
Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки?
Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати — це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, — їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню — власне тіло.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Перший чоловік із землі — земний, другий чоловік — з неба.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні — успадкувати нетління.
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.