Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.
Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Щодня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.