Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Чи нам знов зачинати дору́чувати самих себе́? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доруча́льних до вас чи від вас?
Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).
Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!
Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.
Виявляєте ви, що ви — лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на табли́цях камінних, але на тіле́сних табли́цях серця.
(А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.
не тому́, що ми здібні поми́слити щось із се́бе, як від себе, але наша здібність від Бога.
бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
І Він нас зробив бути здатними служи́телями Ново́го Заповіту, не букви, а Духа, — бо буква вбиває, а Дух оживля́є.
котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
Коли ж служі́ння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізра́їлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу мину́щу обличчя його,
Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,
Бо як служі́ння о́суду — слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!
Бо коли служеннє осуду — слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.
Не просла́вилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,
Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!
Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.
Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміли́вости,
Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,
а не як Мойсей, що покрива́ло клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.
а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.
Але засліпилися їхні думки́, бо те саме покрива́ло аж до сьогодні лишилось незняте в чита́нні Старо́го Заповіту, бо зникає воно Христо́м.
Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.
Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покрива́ло,
Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.
„коли ж вони наве́рнуться до Господа, тоді покрива́ло здіймається“.
Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.
Госпо́дь же — то Дух, а де Дух Господній, — там воля.
Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.