Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, — дім нерукотво́рний та вічний.
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
Тому́ ми й пильнуємо, — чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, — бути Йому лю́бими.
Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, — чи добре, чи лихе́.
Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
Коли бо ми з розуму сходимо, — то Богові, коли ж при здоровому розумі, — то для вас.
Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, — стародавнє минуло, ото сталось нове́!
Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.