Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Коринтян 4) | (2 Коринтян 6) →

Переклад Огієнка

Сучасний переклад

  • Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, — дім нерукотво́рний та вічний.
  • Ми знаємо, що коли наша земна оселя (наші тіла), буде зруйнована, ми матимемо дім, дарований Богом, житло на Небесах, вічне і нерукотворне.
  • Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба,
  • Тим часом, ми втомлені від земного тіла, та прагнемо вдягнутись у нашу Небесну оселю.
  • коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́!
  • Та вдягнувши його, ми ніколи не будемо голими.
  • Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям.
  • Бо ті з нас, хто перебуває в своєму земному тілі, зітхають і стогнуть. Ми не хочемо позбутися цього земного вбрання, ми радше хотіли б носити новий, Небесний одяг поверх цього, щоб те, що смертне, було поглинуте життям.
  • А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа.
  • І створив нас для цього Бог, і дав нам Дух, як запоруку Своєї обіцянки майбутнього життя.
  • Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,
  • Тож ми завжди впевнені, бо знаємо, що поки ми вдома в тілах своїх, ми далекі від дому нашого з Господом.
  • бо хо́димо вірою, а не виді́нням,
  • Бо живемо згідно з тим, у що віримо, а не з тим, що бачимо.
  • ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.
  • Ми впевнені, повторюю, і воліємо покинути нашу оселю в тілі й оселитися в домі Господа.
  • Тому́ ми й пильнуємо, — чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, — бути Йому лю́бими.
  • І тому ревно прагнемо догодити Йому як у земному тілі, так і в оселі Господа нашого.
  • Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, — чи добре, чи лихе́.
  • Бо всі ми маємо постати перед престолом Христовим для Його суда. І тоді кожен отримає те, що заслуговує, відповідно до того, що він робив, перебуваючи у своєму тілі — добро чи зло.
  • Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.
  • Знаючи, що то значить боятися Господа, ми переконуємо людей прийняти істину. Бог знає все про нас, але я сподіваюсь, що в серцях ваших ви теж знаєте нас.
  • Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем.
  • Ми не вихваляємося знову перед вами. Ми просто хочемо, щоб ви мали підстави пишатися нами. Тоді ви знатимете, що відповісти тим, хто вихваляється своєю зовнішністю, та не звертає уваги на те, що в серці.
  • Коли бо ми з розуму сходимо, — то Богові, коли ж при здоровому розумі, — то для вас.
  • Бо якщо ми безумні, то це для Бога. Якщо ж у здоровому глузді, то для вас.
  • Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.
  • Любов Христова панує над нами, бо ми усвідомлюємо, що одна Людина померла заради всіх, і тому всі померли.
  • А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
  • І Він помер заради всіх, щоб живі не жили більше заради себе, а щоб ми жили заради Того, Хто помер і воскрес із мертвих для них.
  • Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!
  • Тому віднині ми ні про кого не думаємо як мирські люди. Хоч колись ми й про Христа думали так, проте більше так не думаємо.
  • Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, — стародавнє минуло, ото сталось нове́!
  • Отже, хто перебуває в Христі, той є вже новим створінням. [8] Старе минуло, а нове настало!
  • Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення,
  • І все це йде від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа. Він уповноважив нас служити примиренню людей з Богом.
  • бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення.
  • І зміст послання нашого в тому, що Бог примирив світ з Собою в Христі, незважаючи на людські гріхи. Він довірив нам Слово примирення людей з Богом.
  • Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!
  • Отож ми є посланцями Христа. Бог звертається до вас через нас. Від імені Христа ми благаємо: «Примиріться з Богом».
  • Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
  • Того, хто не знав гріха,[9] Бог зробив жертвою за гріх,[10] щоб через Нього ми могли стати праведними перед Богом.

  • ← (2 Коринтян 4) | (2 Коринтян 6) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025