Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Огієнка
Переклад Куліша та Пулюя
Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,
то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,
додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.
Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,
Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,